Популярне видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» здивувало літературознавчу спільноту, публікуючи 2024 р. дещо незвичну для його зацікавлень середньовічну пам’ятку нашого письменства – Києво-Печерський патерик. Книгарня «Є» додала інтриги, супроводжуючи рекламу книги таким коментарем:
«Книга Києво-Печерський Патерик, автором якої є Майстер Ілля, представляє собою не лише священний текст, але й велику культурну та історичну цінність для українського народу. Це видання, перше, що вийшло друком у Київській Лаврі у 1661 році, і є визнаним шедевром української літератури, зокрема завдяки своїм оригінальним ілюстраціям — дереворитам, які стали візуальним доповненням до тексту і збагатили його сприйняття. Києво-Печерський Патерик створено у контексті, коли церковні установи, зокрема, російська церква, ставили під сумнів права на друк. Після заборони, що тривала з 1703 до 1760 року, видання книги стало можливим лише після проходження жорсткої цензури. Відтак, видання стало не лише духовним, а й дуже символічним актом відродження української писемності та культури»[1].
З цього випливало б, що публікується переклад першого друкованого видання Києво-Печерського патерика – «Патерик ілі́ Отечник Печерскій», опублікованого 1661 р. й передрукованого 1678 та 1702 рр. Хоча гравер Ілля, звичайно, не був автором і цієї книги. Ілюстрації Іллі справді стали важливою подією у тривалій історії публікації тексту, хоча ще істотнішу роль у національній графіці відіграли ілюстрації іншого гравера, Леонтія Тарасевича, вміщені в грудневому накладі «Патерика» 1702 р.[2] Загалом же саме друкована редакція «Патерика Печерського» стала найбільш популярною, хоч, може, називати її «визнаним шедевром української літератури» трохи занадто. В кожному разі, інформація про публікацію видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» 2024 р. сприймалася з великою втіхою, як давно очікуване оприявнення в сучасній українській культурі чи не найвідомішої пам’ятки нашого ранньомодерного письменства.
Натомість знайомство з опублікованим перекладом принаймні
дивує. Насправді це вже четвертий переклад середньовічної Другої Касіянівської
редакції Києво-Печерського патерика (1462 року). Попередні переклади здійснили
о. Атанасій Великий ЧСВВ (1973), Ірина Жиленко (2001), Марія Кашуба і Надія Пікулик
(2001). Тепер же переклав пам’ятку історик Володимир Панченко,
котрий успішно поєднує заняття геральдикою з дуже інтенсивною перекладацькою
працею. Йому належать переклади творів Л. Керролла, А. К. Дойля, Е. Портер, Дж.
Баррі, Дж. Р. Кіплінга, П. Л. Треверс, А. А. Мілна, К. Ді Камілло, Е. Каттон,
М. Пессл, Дж. Страуда, Д.Хармса, Б.Заходера,
Мацуо Басьо, поезії танка VII—XIII століть з англійської, російської та
навіть японської мов. Про церковнослов’янську досі не йшлося. І ніде в книзі,
опублікованій 2024 р., не вказано, за яким джерелом здійснювався переклад. Слід
здогадуватися, що за публікацією Дмитра Абрамовича (1930), перевиданою 1991 р.
Володимиром Крекотнем[3].
Суворо застерігаючи, що «виключне право
на публікацію цієї книжки належить «Видавництву Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»[4], видавці ніде
не згадали ані про мову, з якої було перекладено твір, ні про обрану для
перекладу редакцію пам’ятки (а їх було кілька), ні про використану публікацію
цієї редакції. Зрозуміло, багато чого можна пояснити популярним характером видавництва
«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Але цього недостатньо, аби виправдати оманливе
ігнорування чи ж примітивізацію багатого й вельми драматичного досвіду
публікації та поширення «Києво-Печерського патерика». Навіть популярне видання
мало б з пошаною ставитися до вимог авторського права й академічної
доброчесності. А досить було зробити так мало: зазначити, що перекладається
середньовічна рукописна редакція Києво-Печерського патерика 1462 р., для ілюстрацій же використовуються гравюри Іллі з
зовсім іншої редакції, підготованої та опублікованої за настоятельства
Інокентія Ґізеля в Києво-Печерській лаврській друкарні 1661 р.
[2] Степовик Д.В. Леонтій Тарасевич і українське мистецтво бароко. Київ: Наукова думка, 1986. С. 167-194.
[3] Антонович Дмитро. Києво-Печерський патерик: Репринтне видання. Київ: Час, 1991. 280 с.
[4] Києво-Печерський патерик / Переклад Володимира Панченка. Київ: Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2024. С. 2.
