Президентські вибори 2019 р. мали б стати для українських
Церков суворим попередженням: суспільство втомилося від показної релігійности
політиків. Публічне демонстрування кандидатами своєї віри виявилося аж ніяк не
переконливим арґументом у змаганні за підтримку виборців. Швидше навпаки. Бо за
останні десятиріччя ми вже звикли: що активніше політик послугується церковною
риторикою, то більше злочинів за нею приховується. Позування перед телекамерами
на богослужіннях дивним чином суміщається з потуранням корупції, роздаванням
державних посад на підставі особистої відданости, пихатою самовпевненістю в
спілкуванні з власним народом. Ікона в кабінеті, хресне знамення перед
пам’ятником, картинне піднесення рук до неба, апелювання в промовах до Бога і
до релігійних цінностей втрачають свій автентичний сенс, перетворюються на
знаки певної політичної орієнтації – і не більше.
Не так давно папа Франциск промовив жорстокі в своїй
правдивості слова: «Краще вже бути
атеїстом, ніж таким католиком», який «живе
не по-християнськи, не платить своїм працівникам гідну зарплату, експлуатує
людей, займається брудними справами, відмиває гроші, веде подвійне життя».
Очевидно, ці слова можна віднести і до православних чи протестантів.
Другий тур президентських виборів в Україні припадає на дуже
символічну дату церковного календаря. 21 квітня, на свято Входу Господнього в
Єрусалим, Церква згадує не лише тріумфальну процесію, яка супроводила Ісуса.
Увійшовши в Єрусалим, Христос подався до храму й там «вигнав усіх, хто продавав і
купував у храмі, перекинув столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали
голубів, і каже їм: Написано: Мій дім буде названий
домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників» (Мт. 21:12-13).
Аби зберегти віру в Церкву, ще й досі міцну в українському
суспільстві, християнська спільнота повинна мати мудрість і мужність, необхідні
для відмежування від фарисеїв у чиновницьких кабінетах. У відповідь же на
цинічне жонглювання церковною риторикою, варто частіше нагадувати політикам і
їхнім виборцям Господнє застереження: «Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! — увійде до Царства
Небесного» (Мт. 7:21).