tag:blogger.com,1999:blog-12806059517919824742024-03-20T17:07:58.023+02:00Архиєпископ Ігор ІсіченкоОсобистий блог архиєпископа-емеритаархиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.comBlogger128125tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-7605062642102063152023-07-24T16:52:00.000+03:002023-07-24T16:52:25.874+03:00Княгиня Ольга<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSqt0tsYI8GzQTfJ1anKCyOel3FYAWflrLVZBsV6KvggRdRkiUJhc2QLzVSwLdjzTEjzETAOYl--57Jrd3_7pL5CoYL4m8t3Ib2JbjYTUtMFkSvy98-5aPPIAcUyiCjaFt8At4QEM6ptKgocn16ZZOOXrok_4EtDpZuNhCA2ABHe171OraGGJ7UZSVxiSn/s900/olga-of-kiev-holding-a-bird.jpeg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="477" data-original-width="900" height="170" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSqt0tsYI8GzQTfJ1anKCyOel3FYAWflrLVZBsV6KvggRdRkiUJhc2QLzVSwLdjzTEjzETAOYl--57Jrd3_7pL5CoYL4m8t3Ib2JbjYTUtMFkSvy98-5aPPIAcUyiCjaFt8At4QEM6ptKgocn16ZZOOXrok_4EtDpZuNhCA2ABHe171OraGGJ7UZSVxiSn/s320/olga-of-kiev-holding-a-bird.jpeg" width="320" /></a></div><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;"><span style="mso-ansi-language: RU;">Княгиня Ольга (сканд. </span><span lang="UK" style="mso-bidi-font-style: italic;">Helga)<i> </i></span><span style="mso-ansi-language: RU;">– надзвичайно цікавий і характерний персонаж. Її
активна участь у державному житті, сувора й жорстока вдача різко констрастують
із пасивною роллю жінки на тогочасному Сході, навіть в елліністичному світі. Поява
Ольги в літописному сюжеті за 945 р. нагадує міфологічних жінок-валькірій із
скандинавських саг - духів битв і смерти, кривавих месниць. Всі свої дії вона
підпорядковує помсті древлянам за смерть чоловіка. Причому сюжет будується на
епічній засаді потрійности. В його основі лежить діалог двох етичних систем,
які керуються протилежними ціннісними орієнтирами. Древляни-слов’яни вважають,
що, вбивши хижого князя Ігоря, вони здобули право на його вдовицю, Ольгу, котра
переходить до коростенського правителя Мала. А руська (варязька) княгиня не
може заспокоїти свого сумління, доки не винищить усіх, кого вважає винним у
смерті чоловіка.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Спочатку до Ольги
припливають Дніпром древлянські посли, щоб сватати її за свого князя. Ольга не
відмовляється, але радить послам вимагати, аби їх на знак пошани несли до
палацу на човнах. У цій підступній пораді приховується танатологічна символіка:
скандинавських воїнів ховали, спалюючи в поховальному човні. Опис такого
поховання залишив арабський мандрівник Ахмад ібн Фадлан (Х ст.). Не спостерігши
прихованих конотацій, древляни дослухалися порад княгині й загинули: їхні човни
вкинули до ями й засипали землею.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Потім Ольга запросила
прибути на сватання знатних древлян і запропонувала їм помитися в лазні. Коли
гості стали митися, їх замкнули й спалили. Тут також можна виявити алюзії до
похоронного обряду: тіла померлих і зараз обмивають перед похороном, а давні
скандинави практикували кремацію.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;"><span style="mso-ansi-language: RU;">Нарешті Ольга влаштовує
на могилі чоловіка під Коростенем поминальну трапезу, запрошує на неї древлян
і, коли вони впилися, наказала своїм воїнам їх зарубати. «И исъсѣкоша ихъ 5000</span><span lang="UK">» («</span><span style="mso-ansi-language: RU;">І посікли їх п’ять тисяч»)
– констатує літопис.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">У статті за 6454 (946) р.
описується похід на древлянську землю. Ольга вирушила в похід із зовсім юним
сином Святославом. Княжа дружина перемогла древлян у бою й обложила Коростень.
Після тривалої облоги Ольга позірно згодилася взяти з Коростеня символічну
данину - по три голуби й три горобці від оселі. Одержавши птахів, до кожного з
них дружинники прив’язали трут і запалили його. Птахи полетіли до своїх гніз у
солом’яних стріхах дерев’яних хат, які відразу зайнялися. Коростень згорів
ущент.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Подвиги перших варязьких
князів – Олега, Ігоря, Ольги - зберігають у літописному викладі первісний
колорит скандинавських саг, у які вплетені мотиви слов’янського фольклору.
Ольга мститься по-північному жорстоко й винахідливо, спершу принизивши, а потім
винищивши вбивць свого чоловіка Ігоря, коли вони намагаються посвататися до
неї.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Характеротворча модель
літопису кардинально змінюється, коли в статті за 6463 (955) р. ідеться про
хрещення княгині Ольги. Ця подія пов’язується з поїздкою до Константинополя –
на час написання «Повѣсти временных лѣт» патріаршого центру, якому підлягала
Київська митрополія. Літописна розповідь перетворює історію хрещення на дотепну
інтригу. Візантійський імператор, зустрівшись із Ольгою, захопився її мудрістю
й красою і запропонував стати його дружиною. Ольга не відмовилася, але
нагадала, що вона язичниця, а отже, не може вінчатися з християнином. Ольга
виявила готовність прийняти хрещення, але за умови, що хрещеним батьком при
цьому буде сам імператор. Виходить, що вона знала церковні канони краще, ніж
імператор-християнин. Бо після хрещення, коли імператор нагадав про свою
пропозицію, Ольга позірно здивувалася: <o:p></o:p></span></span></p>
<table border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="MsoNormalTable" style="border-collapse: collapse; mso-padding-alt: 0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-yfti-tbllook: 1184;">
<tbody><tr style="mso-yfti-firstrow: yes; mso-yfti-irow: 0; mso-yfti-lastrow: yes;">
<td style="padding: 0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; width: 246.35pt;" valign="top" width="328">
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span lang="UK">«Како
мя хощеши поняти, а крѣстив мя сам и нарек мя дщерь? А въ крестьянѣх того
нѣсть закона, а ты сам вѣси». И рече цесарь: «Переклюка мя, Олга».</span><span style="mso-ansi-language: RU;"><o:p></o:p></span></span></p>
</td>
<td style="padding: 0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; width: 246.35pt;" valign="top" width="328">
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;"><span lang="UK">«Як ти мене хочеш узяти, коли охрестив мене
сам і назвав мене дочкою? Адже в християнах нема такого закону — ти ж сам
знаєш». І сказав цесар: «Перехитрила ти мене <i>єси</i>, Ольго»</span><span style="mso-ansi-language: RU;"><o:p></o:p></span></span></p>
</td>
</tr>
</tbody></table>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;"><span style="mso-ansi-language: RU;">Зберігаючи базовий
характеротворчий чинник – мудрість Ольги, літопис переводить його реалізацію в
інший вимір. Ольга далекоглядно обирає християнство візантійського обряду,
налагоджує духовний зв’язок із Константинополем, але дипломатично захищається
від політичної залежности й робить прийняття християнства наслідком свого
свідомого вибору, а не місіонерського впливу проповідників. Знаковим є
зіставлення візиту княгині до Константинополя з приїздом до царя Соломона в
Єрусалим біблійної цариці Савської («</span><span lang="UK">цесариц</span><span style="mso-ansi-language: RU;">ы</span><span lang="UK"> ефіопьскія»), про який
розповідає Третя книга Царств (1 Цар. 10:1-13).</span><span style="mso-ansi-language: RU;"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Поїздка княгині Ольги до
Константинополя й справді відбулася, але дещо пізніше, 957 р. Візантійські
джерела, описуючи її, нічого не говорять про хрещення – неймовірна річ, якби
хрещення таки справді мало місце. Більше того, в цих джерелах згадується про
присутність серед супроводу руської княгині її духівника. Отже, Ольга вже була
на той час християнкою. І не можна виключити, що її хрестили не грецькі, а
західні місіонери. Переказ же про хрещення Ольги в Константинополі мав зміцнити
історичні підвалини належности Руси до східнохристиянського, візантійсько-слов’янського
цивілізаційного простору. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Під 6477 (969) р. у зв’язку
з повідомленням про її смерть наводиться похвала княгині Ользі, написана за
гимнографічним взірцем. Ольга прославляється як свята, що визначає перелік її
чеснот.</span><o:p></o:p></span></p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-24621613753745113472023-07-06T14:57:00.005+03:002023-07-06T15:02:10.912+03:00Деокупована Балаклія: чи пішов геть «русскій мір»?<p>Наближається перша річниця визволення міста. Приїзд до нього
викликає радісне відчуття повернення до миру. Вирує ринок, відкрито більшість
крамниць, допізна працює кафе. На вулицях доволі людно, машин не менше, ніж у
довоєнні часи. На пагорбі група дітей у національному вбранні готується до
запису виступу. А з самого пагорба відкривається розкішний пейзаж долини річки
Балаклійка та районів Лагері та Лагерські Піски – аж до колишнього цементного
заводу, перед яким стояли рік тому передові позиції українського війська.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEifJeyQ9d2UP3OfoU-VtnyphGk20kpCjiAoW8OPMqpiZdUC2_3-E6Zl9YujDqq1DnBgL9ZrFfrWha5ScPTCDrhCpJXb-30bRMwwI5GUjMuqhrG51yMD2qVJCnd15ckCx1bJSja-QjP700FhzdtEW9wcGvV9CNtoYFCNyHCfd2lKyg_bos0x59E9cdzWES6z/s4000/IMG_20230705_095410.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3000" data-original-width="4000" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEifJeyQ9d2UP3OfoU-VtnyphGk20kpCjiAoW8OPMqpiZdUC2_3-E6Zl9YujDqq1DnBgL9ZrFfrWha5ScPTCDrhCpJXb-30bRMwwI5GUjMuqhrG51yMD2qVJCnd15ckCx1bJSja-QjP700FhzdtEW9wcGvV9CNtoYFCNyHCfd2lKyg_bos0x59E9cdzWES6z/s320/IMG_20230705_095410.jpg" width="320" /></a></div><br /><p>З іншого боку пагорба видно міст, через який іде дорога на
Байрак, де також стояло наше військо.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjn50j-KDN9euHrqAhTlHtd-T62OVfYQ1Ic0IR_1PSq58MX8od6123bdlIYlNZaI2PqqjTmEnA3aPE__s08VYxnLVMESio9FLdlIIqzNN_QcjftgULHr0rtkMf_RhCu7iuECAlU1Vt8EMxlSbrmZ3qSslbJcwjT6dGmWfghh07CvO-sFaQbibWd2w4rIba_/s4000/IMG_20230705_094414.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3000" data-original-width="4000" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjn50j-KDN9euHrqAhTlHtd-T62OVfYQ1Ic0IR_1PSq58MX8od6123bdlIYlNZaI2PqqjTmEnA3aPE__s08VYxnLVMESio9FLdlIIqzNN_QcjftgULHr0rtkMf_RhCu7iuECAlU1Vt8EMxlSbrmZ3qSslbJcwjT6dGmWfghh07CvO-sFaQbibWd2w4rIba_/s320/IMG_20230705_094414.jpg" width="320" /></a></div><p><br /></p>
<p class="MsoNormal">Очікуючи наступу з цього боку, росіяни спробували
закріпитися на пагорбі, накопали шанців. Вони не припускали, що наступ
почнеться з протилежного боку, через Вербівку, і окупанти будуть змушені
стрімко тікати.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjjqogizYrFKx1Y9tp1qRbmkUmN8Apy5mGPo6E38i_E1Fpzp3xgcl8VDp3g8gHnt9kOC0ik2VSwEwiI-nepPPaDwA6sILmEX_O6SkSn27z00w-Z-I4SE8aJGaNSujL5f46my648wXREXYSOFLCMtGQDGOWE7nrP5eBolBIZLjo0s0eVY9sgLp9qY4No-Vm/s4000/IMG_20230705_094202.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3000" data-original-width="4000" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjjqogizYrFKx1Y9tp1qRbmkUmN8Apy5mGPo6E38i_E1Fpzp3xgcl8VDp3g8gHnt9kOC0ik2VSwEwiI-nepPPaDwA6sILmEX_O6SkSn27z00w-Z-I4SE8aJGaNSujL5f46my648wXREXYSOFLCMtGQDGOWE7nrP5eBolBIZLjo0s0eVY9sgLp9qY4No-Vm/s320/IMG_20230705_094202.jpg" width="320" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrkMz9NEP5qy1metdY_E5ltJguA2NbRebmrmotJoh_vsNodrANxmVJRoh5r8GqK_mp2o76AQoqn5AARd306uSxYNtJl61xfx0vDu67ZklAXMR1woav4oblPgNqPGs3x6iPpYFDKZ48TEh9OKX9sFVPBIZMBR7vnHdmtJ2zXgVU4JOVTly3RSYMBOM5Ul61/s4000/IMG_20230705_094444.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3000" data-original-width="4000" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrkMz9NEP5qy1metdY_E5ltJguA2NbRebmrmotJoh_vsNodrANxmVJRoh5r8GqK_mp2o76AQoqn5AARd306uSxYNtJl61xfx0vDu67ZklAXMR1woav4oblPgNqPGs3x6iPpYFDKZ48TEh9OKX9sFVPBIZMBR7vnHdmtJ2zXgVU4JOVTly3RSYMBOM5Ul61/s320/IMG_20230705_094444.jpg" width="320" /></a></div><br /><p class="MsoNormal">Балаклійці завжди дуже дбали про цвинтар на Пісках, за
мостом. Але цвинтар опинився в зоні протистояння. На нього падали снаряди, його
мінували, аби зупинити наступ українського війська. Тому вже другий рік
більшість могил недоступна для родичів. Говорять, що час від часу чути вибухи
мін. Могили копають на узбіччі, не зважуючись заходити вглиб цвинтаря, буйно порослого бур’янами.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfXjoG7Lmu20MSettWPgMeRFci6V8lzHKw2G-5lpTvGKSz0D9n1_uaPAel3jgQdiy3bqFDhAuJqpE2T1SZOfUcjjJinSaZGtRHyQAfPNxiLgjxf3Utkq8kXirqw3R_nNPrHxZvPhX6lc113aTcNZ_4EsFT6UiTF-IE0ENHZl1IMnZrmZHBqaQglkUw_Eis/s4000/IMG_20230705_091230.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3000" data-original-width="4000" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfXjoG7Lmu20MSettWPgMeRFci6V8lzHKw2G-5lpTvGKSz0D9n1_uaPAel3jgQdiy3bqFDhAuJqpE2T1SZOfUcjjJinSaZGtRHyQAfPNxiLgjxf3Utkq8kXirqw3R_nNPrHxZvPhX6lc113aTcNZ_4EsFT6UiTF-IE0ENHZl1IMnZrmZHBqaQglkUw_Eis/s320/IMG_20230705_091230.jpg" width="320" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPlNw1qoGZgafZY4VzJUwBgBV709IUovBpnN3gkuyYYJX1tqdeDmIFYws5In2O4Un6FT7gS8ggtX8WrE9W68AWPtwtTxSxpCkTelTmGfBnlmdbBB5Ng1bmo8mYpAa3uP8SWQwIrzgIec3gylT9F6N1Lo7w2TXpzwz-l3UiWOs9LQkJXb6MzpwbSBtl_bQN/s4000/IMG_20230705_091710.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3000" data-original-width="4000" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPlNw1qoGZgafZY4VzJUwBgBV709IUovBpnN3gkuyYYJX1tqdeDmIFYws5In2O4Un6FT7gS8ggtX8WrE9W68AWPtwtTxSxpCkTelTmGfBnlmdbBB5Ng1bmo8mYpAa3uP8SWQwIrzgIec3gylT9F6N1Lo7w2TXpzwz-l3UiWOs9LQkJXb6MzpwbSBtl_bQN/s320/IMG_20230705_091710.jpg" width="320" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhr-pxAGrslU5eGSXh2ULkzICf01zVc4mvJYQ3ExdYamF3G3d2GM76ZmrKnkK7o1QL_3BDG3MYeFrgt7X5ktkyXYKM5CzaVtD4W8H05fLLZpKC2xxsSj4z3NL2njqS_4b6IBMdCWuR-Q6MRGWYpG1k_h0Zm4fpI6E3ggkM_30zRNmMvUYiraYWaV9rHsbWr/s4000/IMG_20230705_092001.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="4000" data-original-width="3000" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhr-pxAGrslU5eGSXh2ULkzICf01zVc4mvJYQ3ExdYamF3G3d2GM76ZmrKnkK7o1QL_3BDG3MYeFrgt7X5ktkyXYKM5CzaVtD4W8H05fLLZpKC2xxsSj4z3NL2njqS_4b6IBMdCWuR-Q6MRGWYpG1k_h0Zm4fpI6E3ggkM_30zRNmMvUYiraYWaV9rHsbWr/s320/IMG_20230705_092001.jpg" width="240" /></a></div><br /><p class="MsoNormal">Ворог утік, але сліди його перебування залишилися. Не тільки
в понівечених будинках і на замінованих узбіччях доріг. Свідомість багатьох
мешканців міста і до вторгнення перебувала в полоні російських міфів. Про це
дбала місцева адміністрація, зокрема, міський голова, який, здавши місто
росіянам, утік за північний кордон. День побєди, перше травня, восьме березня
та інші знакові для «русского міра» дати відзначалися тут на муніципальному рівні, в школах, коли не було
комісії, вчителі історії повторювали давні наративи. Міський голова, сам родом
із українського села Вербівка, ніколи публічно не послугувався українською
мовою. Культовими місцями були пам’ятники «героям великої вітчизняної війни», «виконавцям
інтернаціональної місії в Афганістані» тощо. Центральний майдан називався
іменем останнього першого секретаря райкому КПСС. Місто жило минулим.
Патріотична спільнота була майже непомітна на загальному тлі.</p>
<p class="MsoNormal">Чи сталися якісь якісні зміни з визволенням міста? З кількох
побіжних розмов це встановити неможливо. Але тривожить брак певності в майбутньому
і віри в нього. Пригадують, як, відступаючи, росіяни обіцяли повернутися. З
тривогою дослухаються до новин з-під Куп’янська. Ремствують на брак робочих
місць. Значна частина городян назавжди виїхала в чужі краї.</p>
<p class="MsoNormal">Але найбільшим джерелом зневіри стає висновок про те, що за
час війни нічого не змінилося в стосунках простої людини зі світом чиновництва.
До влади повертаються старі особи з оточення втеклого в Росію мера. До
відповідальности за колаборанство притягаються звичайні працівники сфери
обслуговування, які дбали про збереження каналізації, водопостачання,
електромереж. А справді значущі особи, як пліткують, відкупилися від
звинувачень і повертаються на свої місця. Волонтерську допомогу роздають ті,
хто розподіляв був гуманітарну допомогу з Росії.</p>
<p class="MsoNormal">Чи правдиві ці плітки? Сподіваюся, ні. Але дуже тривожить загальна
апатія, зневіра в можливості змінити щось кардинально. Балаклія застигла в
очікуванні, змирившись зі статусом депресивного провінційного містечка.</p>
<p class="MsoNormal">Катастрофічно бракує об’єкту суспільної довіри. Армія?
Городяни не можуть забути, як їх здали окупантам у березні 2022 року, як тікали
через Вербівку українські солдати. Віра? Три парафії Московського Патріярхату навряд
чи збирають у звичайну неділю більше як кількадесят бабусь разом узяті, та й не
схожі вони на джерело віри. Волонтери від інших конфесій сприймаються як
місіонери, котрі гуманітарною допомогою хочуть підкупити місцевих жителів.
Мова? Після кількох десятиріч її викорінення вона, хоч і важко, повертається в
сферу повсякденного спілкування – правда, в далекій від літературної норми діалектно-суржиковій
версії. Але було б зарано говорити про усвідомлення її цінності як
фундаментальної ознаки власної ідентичности.</p>
<p class="MsoNormal">Порівняно з радикальними зрушеннями в масовій свідомості
Харкова ситуація в Балаклії розчаровує. Боюся, що це властиве не тільки моєму
рідному місту, а й багатьом іншим східноукраїнським містам, уже звільненим чи щойно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>звільнюваним українською армією. Перемоги на
полі бою стають незворотніми тоді, коли переможець упевнено закріплюється на
здобутих позиціях. А цими травмованими війною позиціями є душі наших недовірливих
і обережних земляків, насторожену замкненість яких ще належить подолати. </p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-31251347084294434592023-06-08T13:33:00.002+03:002023-06-09T10:52:39.244+03:00Спонука до самоідентифікації<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2XbHEffxtIqI5Pf8SGe1h22VC-d1rdKbu7N7LS-RSTqXWh2A1xADGYnVoGBgfgF11H9b4ZUjPMWvmNAr5B-b6EEkDgZ62ye5aiuzSY_Aq4M3B508dHnTKv_02auocTT8iMmH3BPzw65XXWML1aCEg0HhOkGzAHoMZWC25a1Twbp63qPnkFEb-NFF_8g/s3818/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BA1.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3818" data-original-width="2607" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2XbHEffxtIqI5Pf8SGe1h22VC-d1rdKbu7N7LS-RSTqXWh2A1xADGYnVoGBgfgF11H9b4ZUjPMWvmNAr5B-b6EEkDgZ62ye5aiuzSY_Aq4M3B508dHnTKv_02auocTT8iMmH3BPzw65XXWML1aCEg0HhOkGzAHoMZWC25a1Twbp63qPnkFEb-NFF_8g/s320/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BA1.jpg" width="219" /></a></div><p style="text-align: justify;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Видавництво «Свічадо» не вперше і, сподіваюся, не востаннє
дарує українському читачеві книги, які дозволяють поглянути на наші сучасні
проблеми по-новому, крізь призму історичного досвіду. Завдяки компетентній
праці відомого перекладача Андрія Павлишина нещодавно з’явилася друком
українська версія виданої п’ять років тому в Ґданську польською мовою об’ємної
монографії професорки тамтешнього університету Маґдалени Новак «Два світи:
Проблема національної ідентифікації Андрея Шептицького в 1865-1914 роках». Солідний
том нараховує 640 сторінок дрібним шрифтом із ґрунтовною бібліографією та іменним
покажчиком.</span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6LKg20COtR-BuGQdPqLX1VxWF_Vsl8VvY7uu96dbQcsTlu2BQQRAwGRuCbgLvZdzuXe9w7AHOaVNTWmrZbq8CLDSiUZ-kME7qZUrZ3njrki75Zu5HaHyLBMXlOtxz05ES8q1n0b8Imme2Sb2vPWcL1sX6XZapzCKtkGh8BOykoJSDQuiavYlOuSi4Tw/s3857/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BA2.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3857" data-original-width="2708" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6LKg20COtR-BuGQdPqLX1VxWF_Vsl8VvY7uu96dbQcsTlu2BQQRAwGRuCbgLvZdzuXe9w7AHOaVNTWmrZbq8CLDSiUZ-kME7qZUrZ3njrki75Zu5HaHyLBMXlOtxz05ES8q1n0b8Imme2Sb2vPWcL1sX6XZapzCKtkGh8BOykoJSDQuiavYlOuSi4Tw/s320/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BA2.jpg" width="225" /></a></div><p style="text-align: justify;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Напевне, обсяг книги трохи відлякує пересічного читача, як і
суворо об’єктивний академічний стиль викладу, детальність опису
суспільно-політичного контексту виростання митрополита Андрея Шептицького в
духовного лідера галицьких українців. Спершу навіть дратує ряснота посилань і скрупульозність
у доборі етнонімів для окреслення все ще доволі розмитої самоідентифікації
наших західних співвітчизників кінця ХІХ – початку ХХ ст.: «русини/українці». Крім
усього іншого, здається, що ще можна сказати нового про митрополита Андрея
Шептицького після низки публікацій, які вже з’явилися за роки незалежности?</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Однак варто пересилити вагання й відкрити книгу, аби
зрозуміти її цінність не лише як погляду на визначну історичну особу під цілком
свіжим, неординарним кутом зору, але й як
заохочення до роздумів над найактуальнішою для сучасних українців проблемою
національної самоідентифікації. Професор Новак занурює нас в атмосферу
суспільного, культурного, релігійного життя польських еліт підавстрійської
Галичини, помітну частину яких складали нащадки спольщених українських
шляхетських родин. Чудово володіючи матеріялом, вона виводить українського
читача поза неминучо обмежені й однобічні уявлення про тогочасну ситуацію, пропонує
зрозуміти рації польських співгромадян, які боляче переживали поневолення
поділеної трьома імперіями батьківщини та підозріливо ставилися до не певних
своєї ідентичости «русинів», частина з яких – і то чимала! – раптом опинилася в
полоні оман історичного ворога, Москви. </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Родина й оточення Романа Шептицького були неприємно вражені
його рішенням змінити обряд і інтегруватися в середовище, від якого вже давно відірвалися були його
предки. Доки йшлося про протистояння москвофільству й збереження
греко-католиків у єдності з Римом, відтак же і з польською римсько-католицькою
спільнотою, демарш молодого Шептицького приймався з розумінням. Однак, швидко
пройшовши шлях від добромильського новика до митрополита Львівського, граф
Шептицький виявляє себе не польським емісаром у «русинському/українському» середовищі,
а справжнім архипастирем народу, свідомого себе і готового боротися за власні
права. Це дивує, розчаровує і насторожує його колишнє оточення. Не бракує
підозріливости й в українському середовищі, яке пильно стежить за кожним примирливим
жестом митрополита.</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Докладно аналізуючи суспільний, насамперед медійний, резонанс
від учинків і заяв митрополита Андрея Шептицького, професор Новак не занурюється
в деталі обрядових і мовно-алфавітних змагань, які вирували в Галичині. Вона
виявляє загальну тенденцію змін у суспільній позиції львівського владики: нащадок
спольщених галицьких бояр не тільки крок за кроком здіймається до осягнення
власної ідентичности – він разом із тим стає одним із найбільш креативних
творців нової національної ідентичности українців, зрослої на давній історичній
традиції і сферментованій викликами нового часу. При цьому авторка залишає
митрополита на рубежі найбільш зламних подій у його житті та
суспільно-церковній місії - перед початком Першої світової війни.</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Парадокс, але, попри всю часову, культурну, ієрархічну
дистанцію, драма Романа/Андрея Шептицького, польського аристократа й українського
першоієрарха, суголосна досвідові болючого пошуку власної ідентичности
сучасними українськими високопосадовцями, бізнесменами, інтелектуалами.
Середовища, які зазвичай називають «суспільними елітами», увійшли в добу
військового протистояння з Росією потворно зросійщеними, з деформованою
ідентичністю. Причому це стосується не тільки східних областей, але й усієї України,
бо, навіть зберігаючи мову, наші земляки потрапляли в психологічну пастку чужої
культури. Жертвами навальної асиміляції стали десятки мільйонів українців, які
опинилися на території Російської Федерації, зокрема в історично українських
реґіонах: на Кубані, Східній Слобожанщині, в Зеленому Клині тощо. Найчастіше на
їхнє походження натякає тільки прізвище…</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Ситуація цивілізаційного протистояння ставить нині кожного
перед необхідністю позиціонувати себе в одному з двох альтернативних просторів:
у ксенофобічному імперському «русскому мирі» чи в приреченій на роль оборонного
щита демократичної Європи Україні. В чомусь цей вибір однозначніший, простіший
для порядної людини, ніж той, який мав зробити Роман Шептицький. Але й він
вимагає зусиль, цілеспрямованости, готовности до духовної трансформації. Зате ж
перспектива цього вибору відкривається у долі митрополита Андрея, пошук яким
власної ідентичности вивів його в коло найбільш цілісних, плідних і самобутніх
постатей Центрально-Східної Європи нової доби.</span></p>
<p style="text-align: justify;"><span style="line-height: 120%;"><span style="font-family: georgia; font-size: medium;">Раджу й вам звернутися за книгою безпосередньо до видавництва «Свічадо»: <a href="https://svichado.com/svyati_i_vyznachni_postati/postati/dva-sviti">https://svichado.com/svyati_i_vyznachni_postati/postati/dva-sviti</a></span></span></p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-64629098192132472502023-05-03T13:00:00.007+03:002023-05-03T13:10:43.722+03:00Чи варто міняти імена одних колаборантів на інших?<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgf-ZwKtPOTSY3Xslk-l3MmyFt8nql-YLSvxYRSGXWwPZ8gJ5XuNSdRoXFhm822UstNG69WA5bp-KXdxxH9xUEbVgi1QT6CW2zmxt8SgEwMxC_s2pj3Em0SkwkFUaSAK742tzTkJS7xwTO3JUfIdZe97P4qbpPVNwXDxhEQ1v3a_MbGn_Si6xnk6OfLZQ/s500/public.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="307" data-original-width="500" height="196" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgf-ZwKtPOTSY3Xslk-l3MmyFt8nql-YLSvxYRSGXWwPZ8gJ5XuNSdRoXFhm822UstNG69WA5bp-KXdxxH9xUEbVgi1QT6CW2zmxt8SgEwMxC_s2pj3Em0SkwkFUaSAK742tzTkJS7xwTO3JUfIdZe97P4qbpPVNwXDxhEQ1v3a_MbGn_Si6xnk6OfLZQ/s320/public.jpg" width="320" /></a></div><p>Стимульоване російською агресією оновлення української
топоніміки викликає необхідність шукати нові імена для назв вулиць, майданів і
цілих міст, що стали свого часу жертвами політики суцільної совєтизації довколишнього
простору. В окремих щасливих випадках можна просто повернути старі назви. Так
вулиця Карла Маркса знов стає Благовіщенською, майдан Рози Люксембург –
Павлівським. Сподіваюся, і вулиця Пушкінська в Харкові поверне собі першу назву
– Німецька, яку мала до 1899 року. Це може стати знаком вдячности німецькому
народові за його допомогу в протистоянні російській навалі.</p>
<p class="MsoNormal">Аж от раптом виринають пропозиції увічнення в харківських
топонімах талановитих письменників, які, однак, свого часу зі зброєю в руках
боролися проти Української держави, були членами комуністичної партії, а після
російської окупації Української Народної Республіки (УНР) 1920 р. стали
активними пропагандистами нового, соціалістичного устрою. Певна річ, що їхні
твори, як і «Партія веде» Павла Тичини чи «Пісня про Сталіна» Максима
Рильського, заслуговують на увагу дослідника. Тим більше, що художня цінність літературної
спадщини «розстріляного Відродження» незвідна до присутніх у ній прокомуністичних
ідеологем. І все ж увічнення імені в назві вулиці чи майдану передбачає не
естетичну оцінку творів, а солідаризацію з суспільною позицією митця. Позиція ж ця була часом, відверто кажучи, колабораціоністська. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcw9AHTfj5JEJLbEUdkN3RguehIJLAV-knLPWUXbiQxkhxNLxTVnpLJH2Id4yUBOiZvoYVxdP_C78-cHFaov0y600FStVaXh9l1oOlqw8fzYuVyxrsBx8RPB3k4JQLtk-sdEbjYrh-ubl4yq1PmtIjfwXzfwUTvz-v-c_qwaHa3b6QReUxjmgkhz-X1Q/s658/ellan-blakitniy.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="658" data-original-width="529" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcw9AHTfj5JEJLbEUdkN3RguehIJLAV-knLPWUXbiQxkhxNLxTVnpLJH2Id4yUBOiZvoYVxdP_C78-cHFaov0y600FStVaXh9l1oOlqw8fzYuVyxrsBx8RPB3k4JQLtk-sdEbjYrh-ubl4yq1PmtIjfwXzfwUTvz-v-c_qwaHa3b6QReUxjmgkhz-X1Q/s320/ellan-blakitniy.jpg" width="257" /></a></div><p class="MsoNormal">Василь Елланський (псевдонім - Еллан-Блакитний; 1893-1925) -
активний учасник боротьби проти Української держави під час визвольних змагань,
член ЦК Компартії (більшовиків) України, редактор офіціозу маріонеткової УСРР -
газети «Вісті ВУЦВК». УНР для нього – «хахлацька оперетка», «куркуляча
українська “демократія”, «хуторянська товстопика Гапка», зігнаний з кубла гад («Після
завіси», 1921), «жовто-блакитна контрреволюція» («Розвал жовто-блакитної
реакції», 1921). Він злостиво відгукується на 7-річчя Третього універсалу
Центральної Ради (20.11.1917):</p>
<blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">Але міцний радянський лад!</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">А УеНеР? Плюєм на неї –</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">На ювілей її кривавий</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">І банду нацвождів лукавих (<span style="font-style: normal; mso-bidi-font-style: italic;">«Коляка в домовину», 1924).</span></div></blockquote></blockquote><p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJaBXb9Nk80RYSOxrfeNn0ObXGPxaZLFv4Wwyc-uX4ss6QaULmpmzRqkUq8eB3DScpwnnhsd2rccY_48doM22bnEJnAzswfWlg9AGQRHvqRrnaujW45sQeUjK0V-o5_HiXDfMROd4_bhwztrOd3KcjFhqYH8ktrHNl5jvTOqXet4wpav-7FoUwktn4PA/s735/%D0%A5%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="735" data-original-width="513" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJaBXb9Nk80RYSOxrfeNn0ObXGPxaZLFv4Wwyc-uX4ss6QaULmpmzRqkUq8eB3DScpwnnhsd2rccY_48doM22bnEJnAzswfWlg9AGQRHvqRrnaujW45sQeUjK0V-o5_HiXDfMROd4_bhwztrOd3KcjFhqYH8ktrHNl5jvTOqXet4wpav-7FoUwktn4PA/s320/%D0%A5%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9.jpg" width="223" /></a></div><p>Микола Фітільов (псевдонім - Хвильовий; 1893-1933) -
організатор і очільник загону, який воював проти армії УНР, свідомий член Компартії
(більшовиків) України, переконаний прихильник соціалізму. Попри, безперечно, об’єктивний
резонанс епатажних гасел «геть від Москви!», «до психологічної Європи», «азіятський
ренесанс», Хвильовому йшлося не про розрив із червоною Москвою, а про звільнення
від впливу ідеологічно ворожої йому буржуазної культури царської Росії та
орієнтацію на Європу «Дарвіна,.. Маркса». У цей самий час Євген Маланюк –
старшина армії УНР, приречений на довічні скитання на чужині, нагадував запамороченим
ейфорією «українізації» літераторам УСРР про інший Захід:</p>
<blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">Могутній вітер історичний</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">Знов віє з Заходу на Схід. —</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">Вивітрює з повітря сморід —</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">Отих кривавих «кіслих щєц»,</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">На мор московський — свіже море</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">Несе очищення кінець.</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">Загояться всі гнойні язви,</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">Мов шолуха, спадуть всі назви,</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">І дійсність встане в світлі дня</div></blockquote><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">Грізною карою вогня.</div></blockquote></blockquote>
<p class="MsoNormal">«<i style="mso-bidi-font-style: normal;">Мов шолуха, спадуть
всі назви</i>»… Хай же імена свідомих чи несвідомих колаборантів входять у наш
культурний простір разом із їхніми літературними творами в шкільному та
університетському курсах гуманітарних дисциплін, нехай ці твори займають
належне місце на полицях бібліотек і книгарень, зберігаються в пам’яті
комп’ютерів. Але навряд чи варто легітимізувати політичний досвід осіб, які
діяльно співпрацювали з окупаційним режимом і мали на своїх руках кров
захисників УНР. Бо інакше, дочитавшись до делікатних моментів їхньої біографії,
наступні топонімічні комісії неодмінно включать «вулицю Еллана–Блакитного» чи «проспект
Миколи Хвильового» до уточненого списку об’єктів декомунізації. І назви ці <i style="mso-bidi-font-style: normal;">спадуть</i> із історичного простору міста, <i style="mso-bidi-font-style: normal;">мов шолуха</i>.</p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-31200539934336992222023-04-21T09:38:00.003+03:002023-04-21T09:41:44.862+03:00Спокуса доктринерства<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEim_e6L6IwOg2MRjV7eyT3XJ1wX2EovUC6S0-Jf0niFDEwEcARdngaUqsN4AUkUbwv0wJt5bb2csyIpM5LVh7Rbm6i-gn_aL1kNv-EuOeHN36lWi8lhCZ4RvS5vHzMlcyNkNCdez35QvQNfn53aRpiNWifRG1akTUHnr6n-0Cam2MRSSx7gMhLL5E1xSw/s394/kasatikov_prot_aleksij.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="394" data-original-width="330" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEim_e6L6IwOg2MRjV7eyT3XJ1wX2EovUC6S0-Jf0niFDEwEcARdngaUqsN4AUkUbwv0wJt5bb2csyIpM5LVh7Rbm6i-gn_aL1kNv-EuOeHN36lWi8lhCZ4RvS5vHzMlcyNkNCdez35QvQNfn53aRpiNWifRG1akTUHnr6n-0Cam2MRSSx7gMhLL5E1xSw/s320/kasatikov_prot_aleksij.jpg" width="268" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: helvetica; font-size: medium;">Останню настанову Ісуса Христа, адресовану Його апостолам: «<i style="mso-bidi-font-style: normal;">Ідіть і навчіть усі народи</i>» (Мт. 28:19),
дехто з амбітних, але не вельми багатих на життєвий досвід священнослужителів сприймає
як спонуку до нестримного доктринерства - повчання всіх, хто опиняється в
орбіті їхніх контактів.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: helvetica; font-size: medium;">Ось на Страсному тижні з’являється повідомлення про те, що в
одному східноукраїнському храмі УГКЦ – бідненькому, розміщеному в
пристосованому приміщенні, - невідомі хулігани чи провокатори побили вікна. Як
на це реагує священик із захищеного від вандалізму Львова? Він у коментарі повчає:
на Страсному тижні слід думати про розіп’ятого Спасителя, а не про земні речі.
Нібито все й правильно, але виглядає як знущання над постраждалими й по суті
беззахисними людьми, що стали об’єктом насильства.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: helvetica; font-size: medium;">Або ще реакція іншого священика на повідомлення про поїздку
громадського об’єднання «Доброчинець» на деокуповані території, зустрічі з
дітьми, надання їм гуманітарної та психологічної допомоги. Здавалося б, до чого
тут причепитися? Аж ні! Священик обурений: а чому з волонтерами не було
священика? Адже там потрібна не психологічна підтримка, а молитва. Що тут
заперечиш? Молитва справді потрібна скрізь – і в звільнених селах, і під
окупацією, і в місцях перебування тимчасово переміщених українців. Але ж на якій підставі знецінювати жертовну
місію світських волонтерів?</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: helvetica; font-size: medium;">Колись апостол Яків застерігав: «<i style="mso-bidi-font-style: normal;">Хай не буде багато таких, які стають учителями, знаючи, що приймемо
більший осуд</i>» (Яків 3:1). Вчительська місія священика складна й
відповідальна, коли ж вона зводиться до повчань і зверхніх настанов усіх
довкола далеко поза межами власної компетенції, то тільки відштовхує людей.
Справжнє пастирське мистецтво полягає в умінні зрозуміти, підтримати, надихнути
власним прикладом, виявити елементарну людську солідарність і співчуття до тих,
хто проходить важкі випробування та гідно здійснює за цих умов гуманітарне
служіння. В умінні не <i style="mso-bidi-font-style: normal;">повчати</i>, а <i style="mso-bidi-font-style: normal;">навчати</i>.</span><span lang="EN-US" style="mso-ansi-language: EN-US;"><o:p></o:p></span></p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-65374516520294760872023-04-01T11:58:00.004+03:002023-04-01T12:03:52.940+03:00Стратегічне планування в єпархії як розпізнавання Божого промислу щодо неї<h3 style="text-align: center;">Доповідь на ХІI соборі єпархії святого Володимира Великого в Парижі (26 січня 2023 р.)</h3><p class="MsoNormal" style="text-align: center;"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiuQhdSMl2UnYeq1HWYOL1SEdpWbvQgT9CcpeXtbPJeaeV12pItlcwotKDObKUpG9rWsD0HMkxQb5E47I-g9syk8iDpp3wGgVipe-TvzEsoFTc8Go9qsTW2P6Z4eVSe0wkJvxttimzW4SdLS4D3mS1bcJk7nqrnF-Rl4WTE8BvQ-NWq7NIq6K7_x5wIWg/s1280/IMG-20230126-WA0002.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="960" data-original-width="1280" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiuQhdSMl2UnYeq1HWYOL1SEdpWbvQgT9CcpeXtbPJeaeV12pItlcwotKDObKUpG9rWsD0HMkxQb5E47I-g9syk8iDpp3wGgVipe-TvzEsoFTc8Go9qsTW2P6Z4eVSe0wkJvxttimzW4SdLS4D3mS1bcJk7nqrnF-Rl4WTE8BvQ-NWq7NIq6K7_x5wIWg/s320/IMG-20230126-WA0002.jpg" width="320" /></a></div><span lang="RU" style="mso-ansi-language: RU;"><br /></span><p></p><p class="MsoNormal">У Нагірній проповіді, навівши за приклад вільний літ птахів і безжурну красу польових лілей, Спаситель напучує слухачів: «Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха» (Мт. 6:34). Часом у нас досі люблять цитувати ці слова церковнослов’янською мовою, якою вони лунають особливо урочисто й загадково: «Не пецитеся убо на утрей, утреній бо собою печeтся: довлѣєт днeви злоба єго».</p><p class="MsoNormal">Мабуть, багатьом із нас, коли ми переживали перше захоплення чудом віри, траплялося шукати в процитованих словах виправдання своєї відмови зазирати в майбутнє, планувати щось на завтра, на наступний тиждень, а тим більше рік. «Якось то воно буде», «як Господь дасть» - мені доводилося чути ці фрази від різних людей, часом і від священиків. Нічого не вдієш, і в Євангелії часто шукають виправдання власної бездіяльности. Додатковим стимулом для такої життєвої позиції стала війна, котра внесла свої жорстокі корективи в плани на майбутнє багатьох європейців – не лише нас в Україні.</p><p class="MsoNormal">Зосереджуючи людську увагу на сьогоднішньому дні, Христос застерігає від мрійливости, потрапляння в полон утопійним міражам. Мій однокурсник зі студентських років В.Д., з’являючись у гуртожитку добряче напідпитку, переконував: «Це я сьогодні п’ю, а ось із понеділка кидаю, йду в читалку й починаю вчитися». Зрозуміло, що цей рубіжний понеділок усе далі відсувався в майбутнє. А один дуже літній знайомий, опинився на старість практично без засобів до існування, бо постійно встрявав у фінансові авантюри, наївно вірячи у перспективу збагатитися ось-ось, уже завтра.</p><p class="MsoNormal">Та що говорити про окремих осіб, коли тут, у Парижі, все нагадує про прекрасні ілюзії просвітителів XVIII ст., твердо переконаних у переможній силі освіти й технічного прогресу. Вони відкидали сьогодення, спрямовуючи зір у майбутнє. І яким би було їхнє розчарування при зустрічі з реаліями ХХ-ХХІ ст., коли модерні технології обертаються на знаряддя геноциду й тиранії!</p><p class="MsoNormal">Христос навчає нас бути реалістами, не тікати з сьогоднішнього дня у віртуальні світи прийдешнього. Вчить сприймати світ таким, яким він є, і активно оперувати даними нам талантами. Не закопувати їх у землю, сподіваючись, що колись вони ще знадобляться (Мт. 25:14-30; Лк. 19:11-28), а систематично їх примножувати.</p><p class="MsoNormal">Але це далеко не вичерпує змісту алегорій з Нагірної проповіді. Що Господь радить перед тим, як промовити процитовані на початку слова? «Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6:31-33). Шукайте перше Царство Боже! Ось у чому суть Христового напучення! А отже, живучи реальним сьогоденням, продираючись крізь терня історичних колізій, маємо спрямовувати свій зір до кінцевої мети, яка зрештою надає змістові нашій життєвій дорозі. Дорозі до Небесного Царства.</p><p class="MsoNormal">З цього й виростає християнська стратегія життєвого пошуку. Пригадаймо, що грецьке «στρατός» первісно означало «войско», а «ἄγω» - «вести, грати, керувати». Словом «στρατηγός» стали відтак називати полководця, вождя, а словом «στρατηγία» - його мистецтво. Оскільки ж римляни в античному світі виявилися найбільш досконалими у мистецтві війни, вони запозичили це слово, передавши його в різні європейські мови. І вже сьогодні в українській мові стратегією називаємо загальний план досягнення важливої мети, що охоплює тривалий час і вимагає ефективного використання наявних ресурсів.</p><p class="MsoNormal">Загальний план досягнення важливої мети. Саме кінцева мета надає сенсу кожному нашому життєвому проєктові, саме від неї ми починаємо формувати перспективний план. Що є, що має бути кінцевою метою кожного християнина? Очевидна річ – Небесне Царство. Перспектива його осягнення мотивує наші конкретні вчинки й допомагає відсівати зайве, непотрібне, що тільки обтяжує рух і може завести на манівці або зупинити в стагнаційному заціпенінні.</p><p class="MsoNormal">Понад тридцять років тому я мав зустріч із молоддю в одному з харківських інститутів. Разом зі мною був дуже популярний у Харкові поет Борис Чичибабін (1923-1994) – колишній полів’язень, дисидент, щойно 1990 р. відзначений Державною премією СРСР. Одне слово, порядна, чесна людина. І от, коли я виступив і розповів про створюване нами в Харкові православне братство, Борис Олексійович раптом почав свій виступ зі слів: «До Бога не ходять гуртом».</p><p class="MsoNormal">Мене тоді дуже зачепили ці слова. Відповісти на них не було можливості, але згодом я раз у раз подумки повертався до них. Адже російськомовний інтелігент мимоволі точно сформулював чи не найпоширенішу нині віровизнаннєву позицію: «Для спілкування з Богом мені не потрібна Церква». Атомізація постіндустріяльного суспільства, що ставало в останні десятиріччя все вразливішим перед загрозою новітніх диктатур, виявилася в формуванні індивідуалістично-прагматичного ставлення до Бога, до віри, у масовій відмові від участи в реґулярному житті Церкви.</p><p class="MsoNormal">Місія Церкви Христової дуже містко визначається образом «Царства Небесного на землі». Мабуть, точніше було б сказати – тіні чи ж прообразу Небесного Царства. Або навіть школи, де складаємо іспит на право увійти в світ первісної гармонії, для якої й була створена людина. У формотворчому покликанні цієї школи виразно виділяється один предмет, на який так послідовно звертає нашу увагу папа Франциск – досвід соборности.</p><p class="MsoNormal">У старих галицьких оселях часто зустрічалася зворушливо-сентиментальна картина, на якій Ісус іде поміж хлібами серед своїх учнів. Попри художню наївність цей сюжет добре відображає інтеґративне спрямування Христового служіння, довіреного Церкві. Гуртувати людей, трансформувати їх у спільноту, об’єднувати довірливими, братніми стосунками, розкривати дар присутности поряд ближнього – і наснажувати церковне служіння впорядкованістю ієрархічної структури, котра знімає організаційні проблеми, такі болючі для громадських і політичних утворень. Динаміка цього служіння оприявнює реалізацію стратегічної мети – прямування до Неба, до спасіння.</p><p class="MsoNormal">Лука і Клеопа теж кудись ішли разом (Лк. 24:13-35). Разом – але порізну. Це була болісна, драматична хода зневірних, розчарованих чоловіків, кожен із яких лишався наодинці зі своїми переживаннями. Так, як багато наших земляків у тогорічному ексодусі з рідного краю. Повертає Луку й Клеопу до мети сам Христос – тлумаченням пережитого ними, надто ж ламанням хліба, коли й «відкрилися в них очі» (Лк. 24:31). Зустріч із Христом перетворює групу індивідуумів на спільноту.</p><p class="MsoNormal">Немає в церковному служінні нічого важливішого, ніж забезпечення умов для такої зустрічі. Зустрічі в молитві, в слуханні Слова, в сакраментальному єднанні з Христом.</p><p class="MsoNormal">Важко створити сакральний простір у нашвидку переобладнаних приміщеннях, у похідних умовах, серед невгамовних у русі волонтерів і вигнанців або заробітчан, позбавлених досвіду церковного життя. Друга половина минулого сторіччя залишила по собі тенденцію утилітарного підходу до церковного культу. Це нібито й мало свою логіку: Церква сахнулася від показної пишности до позірної простоти, почала руйнувати бар’єри, що відділяли Sacrum від Profanum. Але часом зникнення цих бар’єрів обертається профануванням культу, зникненням або розмиванням меж оази сакрального простору, яку покликані плекати християнські храми. Ми всі, сподіваюся, воліли б бачити в храмі вишукану простоту, воліли б захоплюватися не відчайдушністю й вільними манерами священика, а його гідною сану поставою.</p><p class="MsoNormal">Перспектива входження УГКЦ в західноєвропейську дійсність матиме неоціненне значення для вселенської Церкви, коли наші громади стануть не тільки місцем зустрічі земляків, але й місцем зустрічі секуляризованих автохтонів зі скромною величчю понадчасової традиції, у літургійному просторі якої така відчутна невидима присутність Христа. Не йдеться про перехід французів, голландців чи бельгійців у візантійський обряд. Але ж, напевне, кожен із нас має досвід входження в духовну атмосферу іншого обряду, коли раптом відчуваєш приплив натхнення до молитви, піднесення, пробудження приспаних колись намірів змінити, інтенсифікувати власні релігійні практики.</p><p class="MsoNormal">Для нас у Харкові в останні роки тиждень молитов за християнську єдність позначався незрозумілими, але такими тремтливими, глибоко драматичними, відчутними душею звуками вірменської молитви. Двадцять з лишком років тому, коли в УАПЦ ставало гнітюче важко, мене надзвичайно підтримала поїздка в Єгипет і занурення на десяток днів у середовище коптів із їхнім архаїчним обрядом, сповненим глибокої символіки. Хіба наш власний обряд, наші літургійні співи не можуть зачепити генетично закладеного в кожну людину Творцем прагнення бути з Богом, відкритися Йому? В кожну людину, незалежно від її конфесійної належности.</p><p class="MsoNormal">Церква покликана освячувати світ своєю присутністю. Не ховатися від нього, а сміливо, гідно, відкрито бути в цьому світі. Форм оприявнення цієї присутности безліч. Через карантинні обмеження наші громади істотно розширили свою присутність у медійному просторі: майже скрізь запрацювали on-line трансляції богослужінь, сформувалися групи в соціяльних мережах, священики й парафіяни освоїли різні типи месіджерів. Війна перетворила парафіяльні громади й монастирі на центри гуманітарної допомоги. Це здобутки, які необхідно зберегти й розвивати. Але за ними не можуть губитися більш звичні речі. Скажімо, коли я нещодавно викладав у Кракові, мене радували й обнадіювали монахині та священики, котрі впевнено крокували містом у габітах і сутанах. В Україні була така хвиля, коли священики почали були сміливіше виходити поза церкву в реверенді чи підряснику, - після падіння СРСР, наприкінці минулого сторіччя. Але потім ця хвиля непомітно спала. Знаю, що у Франції частина суспільства вороже сприймає появу в суспільному просторі людини в клерикальному вбранні, і з цим треба рахуватися. Та все ж нам не годиться ховатися зі своїм стилем життя від світу чи підлаштовуватися під минущі забаганки.</p><p class="MsoNormal">Зайве говорити, що ряса не належить до речей стратегічного значення. Згадувати про неї в цьому контексті навіть смішно. Але вона нагадує про неймовірно важливу роль знаків – як словесних, так і паравербальних, -якими здійснюється сповіщення Доброї Новини. Хрест, ікона, великоднє ягнятко, писанка, анаграма Христа – ці та тисячі інших знаків, σημείων, є християнським сектором у освоєнні світу, підпорядкування його людині. За Книгою Буття цивілізація починалася з позначення істот і предметів довколишнього світу. «І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звірові польовому» (Бут. 2:19-20). Оперуючи певною системою знаків, ми формуємо цивілізаційний простір подібно до того, як облаштовуємо житло - за своїм смаком і потребами. Культуротворча місія Церкви визначається не тільки суто креативними проєктами, а й повсякденним послугуванням власною мовою – не в розумінні національної мови, а в сенсі системи знаків і понять, яка втілює в собі тяглість євангельської традиції.</p><p class="MsoNormal">Катехизація – це не тільки вивчення текстів і правил церковного життя. Це впровадження в сакральний простір із його неповторною системою знаків, просторово-часових парадигм, міжлюдських взаємин. І цей простір не може, не повинен ані відчужуватися зі сфери суспільного життя, ні колапсуватися в собі. Якраз навпаки: в епоху загальної турбулентности Церква має лишатися скелею, πέτραν, запорукою стабільности – не консерватизму, не архаїки, а саме стабільности, твердим опертям у пошуку правди.</p><p class="MsoNormal">Запорукою цієї стабільности є унікальний устрій Церкви, де гармонійно сполучаються соборна (синодальна) та ієрархічна засади. Ми частіше критикуємо ієрархічний устрій, ніж замислюємося над його потенціялом. Західна демократія, яка врешті решт завдячує своїм утвердженням суспільній доктрині християнської Церкви, виявляється часом крихкою перед викликами охлократії та популізму, що загрожують трансформуватися в диктатуру. Повертаючи суспільство до розуміння неперехідного характеру євангельських вартостей і духовного авторитету Отців, а разом із тим – до лідерських повноважень ієрархії, - Церква може й мусить протистояти постмодерній втечі в нетрі морального релятивізму й примари «постправди».</p><p class="MsoNormal">А реалізація цієї місії передбачає нашу загальну участь. Вона виявляється в засвоєнні кожним стилю життя церковної спільноти, формуванні релігійних лідерів і парафіяльного активу, плеканні доброзичливих партнерських стосунків у парафії. Долаючи роздмухувані медійними бурями критичні настрої, ми вчимóся сприймати церковні канони не як атавізми Середньовіччя, а як дбайливі поради в облаштуванні спільного дому, за який ми маємо відповісти перед його Господарем. Коли доводиться виробляти плани на майбутнє, близьке й далеке, ми, - і як спільнота, і як окремі особистості, - здійснюємо інтелектуальний пошук у подарованих нам Переданням вимірах. Вивчення й урахування цих вимірів дозволяє робити проєкти свідомими й цілеспрямованими. Інакше ж нам загрожує сліпе блукання у таємничому просторі буття.</p><p class="MsoNormal">Загальносвітовою тенденцією нині є перехід до безперервної освіти. Здобуття атестату чи диплому виглядає в цьому контексті як епізод, хай важливий, але лише епізод у навчанні. Дистанційні курси, вебінари, конференції, майстер-класи, заклади післядипломної освіти – ось тільки деякі складники сучасного освітнього процесу. В цій палітрі варто шукати відповідні до можливостей кожної громади форми залучення насамперед власних парафіян, а разом із ними симпатиків і всіх шукачів правди, до невпинної праці над собою, над поширенням знань про Бога, Церкву, її писемне й усне Передання, сакральне мистецтво тощо.</p><p class="MsoNormal">Катехизація – це не тільки про дітей і неофітів. Це про кожого з нас – і мирян, і клир. Інша річ, що інтенсивний ритм життя, хронічний брак вільного часу й незворотні зміни в механізмах особистого сприйняття інформації створюють виклики, на які слід шукати адекватні відповіді. Ніхто з нас не має готових рецептів, які б надавалися до універсального використання. Однак здається, що пошук сучасних форм і методів євангелизації варто здійснювати в сфері інтерактивних підходів, коли монологічний виклад теми (бесіда або лекція) поступається діалогові, спільній розмові, в перебігу якої виробляється стійке знання або розуміння предмету. Психологи констатують:</p>- Те, що я чую, я забуваю;<br /><br />- Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;<br /><br />- Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;<br /><br />- Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;<br /><br />- Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.<p class="MsoNormal">Спробуймо застосувати ці міркування до катехитичного служіння спільноти. При цьому звернімо особливу увагу на останню точку. Адже справді, перспектива власної участи кожного в апостольському служінні, ділення даром віри й набутими знаннями по-новому мотивує участь у катехитичних проєктах і загострює сприйняття інформації. Ми значно глибше занурюємося в Слово Боже чи богословський текст, коли тлумачимо його іншим. Звичайний обмін враженнями про почуту проповідь, прочитану книгу або переглянутий фільм часом відкривають перед нами такі нюанси, на які спершу не звертали уваги.</p><p class="MsoNormal">Йдеться, звичайно, не лише про знання. Вони – запорука зміцнення віри. Віри в Об’явленого Бога, котрий приходить у світ через воплочення Єдинородного Сина, але споконвіку присутній у ньому як Творець та в особі Святого Духа надихає нас даром П’ятдесятниці. Ми йдемо до Бога не стільки через раціональне пізнання, скільки через містичне осяяння, через переживання всеосяжної тринітарної присутности в історії людства, Церкви та в нашому особистому житті. Пригадаймо, що навернуло недовірливого Натанаїла? Коли Ісус відкрив йому: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею» (Ін. 1:48). Потрясіння від особистої зустрічі з тим, хто відкрився йому в тіні фіґового дерева, обумовило радикальну зміну Натанаїлового життя, відтак цілком присвяченого Христу, в руки якого Натанаїл – Bar-Tôlmay віддав свою душу десь у Великій Вірменії, укоронований вінцем мучеництва.</p><p class="MsoNormal">Дар віри – найцінніше, що можемо здобути в Церкві. Ми шукаємо його, плекаємо в собі, ділимося ним, пам’ятаючи, що й смоковниця, під якою ми знайшли цей дар, може бути проклята й засохне, коли не даватиме плодів (Мр.11: 12-14; 20-21). Безплідність же може настати, коли приходить баналізація богослужбового життя, його перетворення на рутину, механічне дотримання шаблону, зіперте лише на вірність традиції. Стратегія християнського зростання визначається духом невпинного пошуку. А це передбачає нестримне занурення в незглибимі виміри євхаристійного таїнства: гідну підготовку до нього, усвідомлення його сенсу, побожну відправу літургії та свідому участь у загальному співі й рецитуванні молитов, зосереджене прийняття Святих Таїн і складання належної подяки Богові. Попри обмежені можливості кожна парафія здатна шукати додаткові перспективи інтенсифікації ритму богослужінь і ненав’язливого залучення до них вірних. Прощі до сактуаріїв, насамперед до місць об’явлень Пресвятої Діви в Люрді, створюють прекрасний шанс вирватися з лещат повсякденности й засмакувати духовну свободу, ввійти в піднесену атмосферу чужого, але відкритого для кожного з нас, релігійного досвіду. Досвіду Бернадетти Субіру, Терези з Ліз’є, «сповідника Франції» Жана-Марі Віаннея, «мучеників Вересня» та інших прославлених Церквою святих, які демонструють багатогранність християнського подвигу, а водночас допомагають захиститися від ілюзорного зведення цивілізації країни поселення до минущої неоліберальної моди.</p><p class="MsoNormal">Свідчення віри святих – ясна річ, не тільки названих французьких подвижників, але й стародавніх праведників та їхніх українських наступників –ресурс потужний, але несправедливо мало використовуваний нами для компенсації власного обмеженого досвіду різноманіттям прикладів адекватної відповіді на виклики світу. Прикладів, яких часом нам бракує в житті та в поверховому шарі інформаційного простору. Їхня популяризація аж ніяк не є ознакою консерватизму Церкви – навпаки, вона позначає долання часу, звільнення з його пастки. При цьому належить звільняти з пастки минулого й самих героїв агіографічних текстів – через втілення житійних сюжетів у нові текстові й видовищні формати, що б сприймалися не як релікти Середньовіччя, а як живі, переконливі розповіді про чудо відродження людини у світлі віри, при зустрічі з Христом. Зустрічі, реальній для кожного.</p><p class="MsoNormal">Стратегічна мета всієї Церкви та її єпархіяльних спільнот – торувати шлях до Небесного Царства. А на цьому шляху ставати плідною тінистою смоковницею, під листям якої кожен учасник нелегкої дороги до спасіння зможе знайти перепочинок і шанс до осяяння радісним відчуттям зустрічі з єдиним у Тройці Богом, яке пережив був колись галилеянин Натанаїл –святий апостол Вартоломей. Відчуттям, яке дарується через Церкву і наснажує нас силами для руху вперед.</p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-34467309059612336202023-01-13T09:22:00.001+02:002023-01-13T09:22:13.729+02:00Свіже око<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCRMbPmXvbGGdv4op--eXsz9thzmZqnlYQGSxO8uphXvilZ7HrU3xnfBQm6uIFC6VYx5aJS5i32CE-pKej12RuBX5OCuJFnciHpeptcXJAKzQat9C0m1SHxLX2-0dS9rrzjuATIzfq9vMVCqRWcyZBTPq3lb3Y8yaQY69eenGcaN35Prqam13V2Z2RKA/s1200/8_BigDataSocialMedia-Graphic_Ro-1200x849.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="849" data-original-width="1200" height="226" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCRMbPmXvbGGdv4op--eXsz9thzmZqnlYQGSxO8uphXvilZ7HrU3xnfBQm6uIFC6VYx5aJS5i32CE-pKej12RuBX5OCuJFnciHpeptcXJAKzQat9C0m1SHxLX2-0dS9rrzjuATIzfq9vMVCqRWcyZBTPq3lb3Y8yaQY69eenGcaN35Prqam13V2Z2RKA/s320/8_BigDataSocialMedia-Graphic_Ro-1200x849.jpg" width="320" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal">Нещодавно я випадково натрапив у соціяльній мережі на
розпачливу скаргу одного з користувачів. Напевне, це була реакція на зауваження
друзів. Автор обурюється: «Про Зеленського не пиши, про календар не пиши, про
мовний скандал у дитсадку не пиши... То що ж, тільки ставити фото котиків і
собачок?!» </p>
<p class="MsoNormal">Напевне, цей користувач належить до значно молодшого
покоління, ніж я. І схоже на те, що він не пам’ятає часів, коли весь медійний
простір в СРСР визначався рішеннями останнього з’їзду КПРС або пленуму її
центрального комітету. Навіть не треба було особливої команди згори: пронирливі
редактори відразу хапалися студіювати матеріяли партійного форуму, вчитувалися
в промови генерального секретаря й хапалися то за «продовольчу програму», то за
досвід цілинного землеробства («безвідвальна обробка ґрунту»), то за подвиги політрука
Брежнєва на Малій Землі.</p>
<p class="MsoNormal">Стара партія, на щастя, зникла, нові ж, попри всі їхні
потуги, ще досі не мають істотного впливу на інформаційні мережі. Та от що
дивно: психологічна залежність масової свідомости від інформаційних кампаній
збереглася. І пересічний користувач соціяльних мереж натхненно долучається до
чергової кампанії, не усвідомлюючи, що стає об’єктом чиїхось маніпуляцій.
Складається враження, ніби значна частина користувачів тільки й чекає на сигнал
невидимого диригента, аби підхопити його й поширити в простір. Причому без
жодного власного зацікавлення – ані духовного, ні матеріяльного. </p>
<p class="MsoNormal">А суспільний прогрес визначається людьми, здатними до
нетривіяльного мислення. Як, до речі, й перемога у війні. Громадянське
суспільство потребує злагоджених дій особистостей, наділених талантом
індивідуального пошуку й незалежної оцінки довколишнього світу. Сенсові ж нашій
боротьбі з деспотичним агресором надає саме перспектива суспільної
трансформації переможної України в потужну, по-справжньому незалежну демократичну
державу. Вільну країну вільних людей. Участь у цій боротьбі кожного з українців
передбачає оволодіння культурою незалежного вибору. Здатністю зрозуміти механізми
формування кон’юнктури, непомітно нав’язуваної ззовні. Мистецтвом свіжого,
оригінального погляду на світ.</p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-50986574653974528342022-12-25T14:54:00.005+02:002022-12-25T14:54:41.303+02:00Комплекс 25 %<p> Хвиля самовпевнених постів про намір відзначати Різдво 25
грудня за новим календарем нагадала мені призабуту за час війни виборчу
кампанію 2019 року. Точніше, її відлуння в соціяльних мережах. Тоді прихильники
переможеного кандидата стали маркувати себе позначкою «25 %». 25 %
перетворилися на знак виокремлення, належности до обраної, найбільш патріотичної
верстви. До національної еліти. Решта українського суспільства таврувалася як
сіра маса, болото, нездатне об’єктивно оцінити особисті якості претендентів на
президентську посаду.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh9-0ITfZBIPZ7OyA14Hugp30JVEcAU5jWb6EKCfta_E2yJdwIR8YcjU_Tjp-_bwssEtb5WN6XcAnT1t6hlildocJdPekr1jzycFscHIHDC7klVqO2aJFINpD5VXLyECqBqdvrQhaWiAQGBv3b1nWdhRZl8TJHuHOV9LPeFiF-A-oqBH3fKW-N3_fI9Xw/s1200/original.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="680" data-original-width="1200" height="181" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh9-0ITfZBIPZ7OyA14Hugp30JVEcAU5jWb6EKCfta_E2yJdwIR8YcjU_Tjp-_bwssEtb5WN6XcAnT1t6hlildocJdPekr1jzycFscHIHDC7klVqO2aJFINpD5VXLyECqBqdvrQhaWiAQGBv3b1nWdhRZl8TJHuHOV9LPeFiF-A-oqBH3fKW-N3_fI9Xw/s320/original.jpg" width="320" /></a></div><p>Тепер же винайдено нову ознаку елітарности: відзначення
Різдва за новим стилем. Мовляв, юліянський календар прив’язує нас до Москви, а
ми тепер європейці, бо святкуємо Різдво в один день із Європою. А що
православна й греко-католицька церковні спільноти України не готові долучитися
до нас, це їхні проблеми. Проблеми консерватизму й відсталости єпископату.</p>
<p class="MsoNormal">Навряд чи більшість прихильників новостильного Різдва
усвідомлює, що його дату, як і загалом юліянський календар та передбачені ним
церковні свята принесли на московські землі наші, руські, тобто українські,
місіонери. Важко уявити, що всі, хто вчора сідав до святої вечері, почали
постити 15 листопада за новим стилем та й взагалі керуються в повсякденному
житті церковним календарем. Навряд чи вони чули, що в УГКЦ вже досить давно єпархії
у країнах Заходу перейшли на новий стиль. Перейшли спокійно й організовано.</p>
<p class="MsoNormal">Перехід Церкви на григоріянський (чи, може, для ПЦУ –
новоюліянський) календар<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>логічний і
неминучий. Його потреба неспростовна. Проблема в іншому: вберегтися від
фетишизації календаря й зробити його зміну чинником зміцнення, згуртування
церковної громади, її зростання у вірі. А разом із тим – захиститися від спокус
гордовитого протиставлення себе своїм ближнім. А тим більше – від гри на
політичну кон’юнктуру, коли при святкуванні Різдва за новим стилем церковна
громада продовжує керуватися юліянським календарем. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKT_HnJahaW_SSX8jGGb4VOpTbvoNLFxx9PRXpeUKjXMkKeS7xNFNPhTD4N4eIJM_8NuIO_JnDfyVKR30iuvJEeC-iqGr5HDCqZEbYTKBRwqcAEve-C4w2dQVBmNZkUsCLezNp-dzO1Wbecp4PPCzgfDf59ksSGKmpXUxks5-M8L3GQi-y6CbSIbir9w/s1080/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B5-%D1%80%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D0%BE.jpeg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="608" data-original-width="1080" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKT_HnJahaW_SSX8jGGb4VOpTbvoNLFxx9PRXpeUKjXMkKeS7xNFNPhTD4N4eIJM_8NuIO_JnDfyVKR30iuvJEeC-iqGr5HDCqZEbYTKBRwqcAEve-C4w2dQVBmNZkUsCLezNp-dzO1Wbecp4PPCzgfDf59ksSGKmpXUxks5-M8L3GQi-y6CbSIbir9w/s320/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B5-%D1%80%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D0%BE.jpeg" width="320" /></a></div><p class="MsoNormal">Анархічні маніфестації швидше шкодять переходові Церкви на
новий стиль. За самочинними змінами дати Різдва пізнається комплекс
меншовартости, котрий змушує нав’язливо маніфестувати свою інакшість,
«європейськість» через підсвідоме
відчуття внутрішньої слабкости, страх загубитися в спільноті, брак глибокої,
справжньої віри. А ще – вельми небезпечне для постколоніяльної нації приховування
власної інертности за зовні ефектними, але так мало значущими насправді рекламними
акціями.</p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-13174454160713994842022-08-23T10:36:00.002+03:002022-08-23T10:36:41.181+03:00День Харкова ще не настав<p> </p><p class="MsoNormal">До війни харківські чиновники часом запрошували мене на
покладення квітів на честь «дня визволення Харкова». Траплялося, я відповідав: «А
що, його вже визволили?» </p>
<p class="MsoNormal">Адже й справді, наше місто, перебуваючи під жорстким
контролем панівного клану, ніяк не виглядало на вільне.</p>
<p class="MsoNormal">В часи деякого урізноманітнення пропагандистської риторики в
СССР, коли було дозволено замість колишніх храмових свят відзначати «дні міста»,
місцева влада, <i style="mso-bidi-font-style: normal;">нічтоже сумняшеся</i>,
проголосила «день визволення Харкова» днем міста. А цьогоріч його вже називають
«днем народження» Харкова.</p>
<p class="MsoNormal">Мені доводилося зустрічатися з колишніми харків’янами, які
тікали з міста в серпневі дні 1943 р. Для них совєтська окупація міста була ще
страшнішою за нацистську. Тільки втеча на Захід врятувала Юрія Шевельова для
світової науки. А його колега, не менш геніальний філолог Микола Наконечний,
який лишився в місті, був приречений на постійний страх арешту, випадкові
підробітки й працю на інших.</p>
<p class="MsoNormal">23 серпня 1943 р., на жаль, насправді принесло не
визволення, а лише зміну окупанта – німецького на російського. І російські
війська, які нині стоять за кількадесят кілометрів від Харкова та систематично
нищать наше місто, не дозволяють нам забути про жорстоку ординську вдачу цього завойовника.</p>
<p class="MsoNormal">Повне визволення Харкова ще попереду. Воно настане, коли
буде розірвано останні пута, що зв’язують нашу свідомість міфами «русского міра».
Коли буде переможено й вигнано за межі України її головного історичного ворога.
Коли міська влада заговорить українською мовою. Коли остаточно зникнуть із культурного
простору міста «гвардійці-широнінці» з «маршалом Жуковим». </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhKx-ArChqP0gpzoXiMjIyvhPwsinsbiopdHjJlufQ6_Shusd1RKu2j-5WlSzrjxMRx9CL4KR2saWsw1qvWLF1CbMjCneZFQJAC59vmU0q37iiVvXiWl9EcK0qAJMfWqxR2mDd-sbdeWaCpMtklPOMTowvWtTYkn-jjeIqjjIVakrpy3G_kqT9HY8XcCA/s800/%D0%B6%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="533" data-original-width="800" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhKx-ArChqP0gpzoXiMjIyvhPwsinsbiopdHjJlufQ6_Shusd1RKu2j-5WlSzrjxMRx9CL4KR2saWsw1qvWLF1CbMjCneZFQJAC59vmU0q37iiVvXiWl9EcK0qAJMfWqxR2mDd-sbdeWaCpMtklPOMTowvWtTYkn-jjeIqjjIVakrpy3G_kqT9HY8XcCA/s320/%D0%B6%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2.jpg" width="320" /></a></div><br /><p class="MsoNormal"><br /></p>
<p class="MsoNormal">І, може, тоді, нарешті, ми пригадаємо, що справжній День
Харкова – Успіння Пресвятої Богородиці, храмове свято головної церкви міста,
закладеної при його заснуванні козаками – піонерами освоєння слобожанських
степів.</p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-74835824114738185262022-03-24T07:25:00.002+02:002022-03-24T07:28:17.124+02:00Літературні ретроспекції<p> </p><p class="MsoNormal">Так уже влаштована наша свідомість, що ми підсвідомо шукаємо
ключі для пояснення нових феноменів суспільного життя коли не у власному
життєвому досвіді, то в своєму читацькому репертуарі. </p>
<p class="MsoNormal">Покоління, яке прийняло на себе основний тягар протистояння
чужинецькій навалі 2022 р., виростало в часи феноменальної популярности творів
Джона Толкієна, насамперед трилогії «Володар перснів», яка увійшла до лектури
українського читача наприкінці ХХ ст. Ворожий усьому живому Мордор асоціюється
з сучасною Росією, яка кинула виклик усій світовій цивілізації, а її загарбницька
орда й справді поводить себе на українських землях цілком у дусі орків - потворних
варварів, котрі служать силам Зла, втілюючи в собі найгірші людські риси.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhXcCOceGut1yNiFbHpdf_gzOj2es6QI60X1pkpjKNmB6O96Xz7lGfPnbhXcmczHx4BOgY1K1RRtvuRdAnqPFOPyh0zi7Ept8zJTc9NuUCm_fMsDVqGomFPwJxPeY_1aWHxVXr8cKpwQUetbKzHiibzQPfkDXDiMVLl50OhgNfvz_OdKoORT8VTJfoy_w/s1200/orcs.jpeg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="450" data-original-width="1200" height="120" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhXcCOceGut1yNiFbHpdf_gzOj2es6QI60X1pkpjKNmB6O96Xz7lGfPnbhXcmczHx4BOgY1K1RRtvuRdAnqPFOPyh0zi7Ept8zJTc9NuUCm_fMsDVqGomFPwJxPeY_1aWHxVXr8cKpwQUetbKzHiibzQPfkDXDiMVLl50OhgNfvz_OdKoORT8VTJfoy_w/s320/orcs.jpeg" width="320" /></a></div><br /><p class="MsoNormal">Старше ж покоління, яке півсторіччя тому захоплювалося
фантастичними романами Стругацьких, вже після Чорнобильської аварії 1986 р.
пригадало Зону з «Пікніка на узбіччі» (1972):</p>
<p class="MsoNormal">«Отож подивишся на неї – земля як земля. Сонце на неї як на
всю землю світить, і нічого начебто на ній не змінилося, все начебто як
тринадцять років тому... Тільки людей нема. Ні живих, ні мертвих».</p>
<p class="MsoNormal">Я згадую ці описи щоразу, ненадовго повертаючись у свій
район Харкова – донедавна таку затишну, спокійну, чисту Північну Салтівку.
Зараз це мертва Зона з поруйнованими будинками, обгорілими автомобілями,
поруйнованим вибухами асфальтом…</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgymNAENBdbHJp1gqkhOacmf3aALaNWQAec8dDLwyaQCd7h7myzC5vQOmPP0aesAAt4pngAwOXW0baKjMlXPQiOcp8VWDoaVIXDSn1CdW3dy1KrL--iTreFUVD9KXorGiIsnLVdMgV0xGpxdKAs1J_Z0C7DrWoWa5ezrXvD8xrPfp5wvUFZRlz_iXeh_Q/s400/saltovka_8.03.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="250" data-original-width="400" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgymNAENBdbHJp1gqkhOacmf3aALaNWQAec8dDLwyaQCd7h7myzC5vQOmPP0aesAAt4pngAwOXW0baKjMlXPQiOcp8VWDoaVIXDSn1CdW3dy1KrL--iTreFUVD9KXorGiIsnLVdMgV0xGpxdKAs1J_Z0C7DrWoWa5ezrXvD8xrPfp5wvUFZRlz_iXeh_Q/s320/saltovka_8.03.jpg" width="320" /></a></div><p class="MsoNormal">Варварська навала на Україну, підтримана переважною
більшістю сучасного російського суспільства, спонукає пригадати й інший роман,
«Важко бути богом» (1964). Земні дослідники з Інституту експериментальної історії
спостерігали в ньому за екзотичним світом чужої планети, де жило примітивне
суспільство:</p>
<p class="MsoNormal">«Всі вони майже без винятків були ще не людьми в сучасному
значенні слова, а заготовками, болванками, з яких тільки криваві віки історії
виточать колись справжню горду і вільну людину. Вони були пасивні, жадібні і
неймовірно, фантастично егоїстичні. Психологічно майже всі були рабами – рабами
віри, рабами собі подібних, рабами пристрастей, рабами користолюбства. І якщо
волею долі хтось із них народжувався або ставав паном, він не знав, що робити
зі своєю свободою. Він знову поспішав стати рабом – рабом багатства, рабом
протиприродних надмірностей, рабом розпусних друзів, рабом своїх рабів.
Величезна більшість із них ні в чому не була винна. Вони були надто пасивні і
надто неосвічені. Рабство їх ґрунтувалося на пасивності та невігластві, а пасивність
і невігластво знову і знову породжували рабство». </p>
<p class="MsoNormal">Спонукувані землянами до прогресу, ці людці спокійно
сприймають захоплення влади «сірими ротами» на чолі з доном Ребою – безбарвною посередністю,
яка раптом зуміла повернути суспільний розвиток у минуле: </p>
<p class="MsoNormal">«Три роки тому він виринув із якихось запліснілих підвалів
палацової канцелярії, дрібний, непомітний чиновник, догідливий, бліденький,
навіть якийсь синюватий. Потім тодішній перший міністр був раптом заарештований
і страчений, загинули під тортурами кілька очманілих від жаху сановників, які так нічого й не зрозуміли, і немов на їхніх трупах виріс велетенським блідим грибом
цей чіпкий, нещадний геній посередності. Він ніхто. Він нізвідки. Це не
могутній розум при слабкому государі, яких знала історія, не велика і страшна
людина, яка все життя віддає ідеї боротьби за об'єднання країни в ім'я
автократії. Це не золотолюбець-тимчасовик, який думає лише про золото і баб, що
вбиває праворуч і ліворуч заради влади і панує, щоб вбивати. Пошепки подейкують
навіть, що він і не дон Реба зовсім, що дон Реба - зовсім інша людина, а цей
бог знає хто, перевертень, двійник, підміниш».</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaUU2HV8SQweg4KJjDkk28Lnizq9gro9IDTtaoAv5rTWouflKkM6QjFJ8LEYamyoF9cMcYV1sGOyMsRjfLhxl5svInzO2BSEJYp0Qv9kKZD84twlzvogOo34TUIHVyhKmjVe7HoCISiRcyj_sn_ZgEzLGyBXllfqoEP3-G0VIREVftshN-0yRDMdzU9A/s290/%D0%B4%D0%BE%D0%BD%20%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B0.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="174" data-original-width="290" height="174" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaUU2HV8SQweg4KJjDkk28Lnizq9gro9IDTtaoAv5rTWouflKkM6QjFJ8LEYamyoF9cMcYV1sGOyMsRjfLhxl5svInzO2BSEJYp0Qv9kKZD84twlzvogOo34TUIHVyhKmjVe7HoCISiRcyj_sn_ZgEzLGyBXllfqoEP3-G0VIREVftshN-0yRDMdzU9A/s1600/%D0%B4%D0%BE%D0%BD%20%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B0.jpg" width="290" /></a></div><br /><p class="MsoNormal">Натхнені доном Ребе, інопланетні мешканці з ентузіазмом
виловлюють книжників, нищать усе, на чому помічають відбиток інтелекту.</p>
<p class="MsoNormal">Певна річ, Стругацькі писали свої романи без претензій на
пророкування майбутнього для Росії. Але живі ще в ті часи спогади про роки
сталінської диктатури й відносна лібералізація цензури дозволили їм вивести в
фантастичному творі власні побоювання щодо перспектив відродження авторитаризму в його
найпримітивнішій формі. Вони ставили питання: чи вдасться росіянам позбутися «палеоліту
в свідомості»? На жаль, історія дала на це питання неґативну відповідь…</p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-22147041426757557522022-03-20T16:37:00.002+02:002022-03-20T16:37:36.130+02:00Відкриваємо справжню родину<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPsuQYVoaZItX33vdgVnpJ0CAJ3xrXqlQFbv5BP5-5gR0HE2z8XI3l9rsbPI5mdCAGujYWH-bCDYAOfbE9YT5och0thQvAloHVQ5OdBJ2-Yd68ZSBP6nkDRsU8haA9gafAg0mH3UKrCCi4Gv45lCk_vojK05H2kazM2LUlXb2erQK-ipMwyZAg7WBx7g/s1024/Jesus-Condemned-Sanhedrin-copy-1024x988-1024x815.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="815" data-original-width="1024" height="255" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPsuQYVoaZItX33vdgVnpJ0CAJ3xrXqlQFbv5BP5-5gR0HE2z8XI3l9rsbPI5mdCAGujYWH-bCDYAOfbE9YT5och0thQvAloHVQ5OdBJ2-Yd68ZSBP6nkDRsU8haA9gafAg0mH3UKrCCi4Gv45lCk_vojK05H2kazM2LUlXb2erQK-ipMwyZAg7WBx7g/s320/Jesus-Condemned-Sanhedrin-copy-1024x988-1024x815.jpg" width="320" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal">Мені пощастило вирости в дружній, щасливій родині. І коли я
натрапляв у Євангелії від Матея на епізод із Ісусовим протиставленням кревним
родичам духовної спільноти в мене щоразу виникав - ну, може, не протест, але
якийсь підсвідомий внутрішній опір. </p>
<p class="MsoNormal">Пригадуєте: парадоксальна незвичність Христової проповіді
обурила фарисеїв, і вони почали обмовляти Ісуса. Стривожена Мати Божа разом із
іншими родичами поквапилася до Сина. Коли ж Ісусові сказали, що знадвору на
нього чекають мати і брати (напевне, дво- чи троюрідні або ж зведені брати),
Господь відповів: “<i style="mso-bidi-font-style: normal;">Хто моя мати і хто
брати мої?” Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: “Ось моя мати і брати мої!
Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати.”</i>
(Мт. 12:48-50).</p>
<p class="MsoNormal">Мало не в кожного з нас - принаймні тут, на сході України, в
Харкові, - є родичі в Росії. І то часом близькі родичі. З початку війни мені вже
довелося переслухати десятки розпачливих розповідей про те, як рідні люди з
Росії відмовляються сприйняти наш біль. Ну нехай вже в рідні бракує сміливости
до публічного протесту. Але навіть у суто приватних розмовах немає й сліду
емпатії. Більше того, одні запрошують переїхати до Росії, інші ж «заспокоюють»:
нічого, мовляв, ось «наші» прийдуть і врятують вас в Україні від «нацистів». Їх
не зворушують розповіді ані про бомбардування мирних осель, ні про грабунки,
насильства, терор на тимчасово окупованій території, свідоме руйнування
господарства. Емоційний бар’єр виявляється потужнішим за кревні зв’язки.</p>
<p class="MsoNormal">У когось це породжує розпач. Адже сподівався на елементарне
розуміння, співчуття, на родинну любов – а одержав холодну відмову розуміння,
довіри. Та замість журитися за втратою родини, відчуженої війною, варто
озирнутися й побачити довкола людей, не пов’язаних з тобою кревно, але близьких
за духом. І слід по-новому, глибше вчитатися в Христові слова: <i style="mso-bidi-font-style: normal;">“Ось моя мати і брати мої! Бо хто чинить
волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати”.</i> Тоді, може, ми й
відкриємо для себе нову, справжню родину.</p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-72401714277433493642022-03-06T12:20:00.002+02:002022-03-06T12:20:35.575+02:00Визвольний дар прощення<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjaaV02PDGGGT-JyDyRY7q0mnRQpaZfV8EL6li0Kta3hFw4IctkTCy4pEnw1c7FPTU_6muhoSxmYCpSXRpw82ExD5qwjIKM41gYXIkXgXxe73xXDSAb-O5DDqv2L-FW2X5bW8_Ujh2nvGGRicNt9KL9xit-3aYqJzLq5GNRzmYlg88WJav6ShGKsTwoOw=s1000" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="667" data-original-width="1000" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjaaV02PDGGGT-JyDyRY7q0mnRQpaZfV8EL6li0Kta3hFw4IctkTCy4pEnw1c7FPTU_6muhoSxmYCpSXRpw82ExD5qwjIKM41gYXIkXgXxe73xXDSAb-O5DDqv2L-FW2X5bW8_Ujh2nvGGRicNt9KL9xit-3aYqJzLq5GNRzmYlg88WJav6ShGKsTwoOw=s320" width="320" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal">В цій жорстокій війні, коли ворог заповзявся винищити цілий
народ за його прагнення жити у вільному світі, сама думка про прощення здається
злочинною. Ми плачемо за загиблими родичами й земляками, знов і знов гортаємо
фото понівечених осель, куди вже не повернуться господарі, з сумом проводжаємо
в невідомість переселенців. У наших душах вирує гнів, випалюючи всі інші
емоції. Ну де вже там говорити про прощення!</p>
<p class="MsoNormal">Та коли ми з головою поринемо в жаль за втраченим світом, у
якому жили донедавна, та у військові тривоги, нам загрожує духовна пастка. І
саме дар прощення захищає нас від психологічних узалежнень, нав’язаних війною.
Адже не йдеться ані про примирення зі злом, ні про апатичну відмову від опору.
В жодному разі! Завдяки цьому дарові ми, власне, здобуваємо сили для
протистояння злу. Бо через прощення приходить звільнення від тягарів минулого,
від незагоєних образ і не залагоджених конфліктів. Якими нікчемними виглядають
вони на грізному тлі війни! </p>
<p class="MsoNormal">Бог через Його Церкву заохочує нас знайти в собі сили
здійнятися над цьогочасним болем і сміливіше озирнутися довкола. Світ, подарований
нам Творцем, не зник, не змінився засадничо. Бог ані на мить не залишив його.
Він по-батьківському пильнує кожного з нас, делікатно залишаючи за нами
остаточний вибір своєї життєвої позиції. І в цьому виборі ми формуємо своє
майбутнє. </p>
<p class="MsoNormal">Суворий рубіж, який ми долаємо, відкриває нові обрії. На
місці згарищ мають постати нові світлі споруди, замість самогубчих партійних і
кланових чвар очікуємо на формування культури суспільного консенсусу, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>а пошук талановитої молоді та її заохочення
має зробитися абсолютним пріоритетом – і в науці, і в бізнесі, і в громадському
житті. Вже зараз маємо готуватися до цього. Тим-то вчитися мудро й далекоглядно
оперувати визвольним даром прощення – запорука успішного входження в мирний,
творчий завтрашній день. </p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-37084727685090616972022-02-24T18:09:00.000+02:002022-02-24T18:09:00.405+02:00Кривавий світанок нової доби<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgieMhJP3AhxA2fnWIBpCHQhxku-0-gzOVaFzz5fhHy6QyHa_h6UxKHUbJLNEBx6CxcMomv5m3ESaXVnXbRHSkODO5kH4X92Njqp5Vsc7mG-yJzVDA0Ycc7Kp94ba-suAa2Do0liuuE1CwBs9tniIYiR-us3sBwlPnLZStiO07nb4J7D6yPNdgCMHITIw=s3280" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="2464" data-original-width="3280" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgieMhJP3AhxA2fnWIBpCHQhxku-0-gzOVaFzz5fhHy6QyHa_h6UxKHUbJLNEBx6CxcMomv5m3ESaXVnXbRHSkODO5kH4X92Njqp5Vsc7mG-yJzVDA0Ycc7Kp94ba-suAa2Do0liuuE1CwBs9tniIYiR-us3sBwlPnLZStiO07nb4J7D6yPNdgCMHITIw=s320" width="320" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK">Кривавий світанок 24 лютого 2022 р. став
віхою, яку ніколи не забуде кожен, кому сьогодні довелося прокидатися під
вибухи ворожих ракет. Війна, від реальности якої багато хто намагався
сховатися, прийшла до нас додому. Прийшла - і поставила руба перед радикальним
вибором між добром і злом. Бо зло скинуло з себе маскувальні шати й заговорило
притаманною йому мовою ненависти. Мовою смерти.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">В ці дні м’ясопусного тижня на літургії
прочитуються розділи Євангелія від Марка про останні дні земного життя Ісуса
Христа: від Витанії й Оливного саду до Голгофи (Мк. 14-15). Переживаючи власні
випробування, відчуймо себе ближче до стражденного Христа, аби звільнитися від
розпачливих думок на кшталт: "За що це мені!" Може, колись, у
майбутньому, ми зрозуміємо сенс своїх теперішніх переживань у контексті шляху
до Обіцяної землі свободи, яку так важко долає наш народ. І щоб тоді не
соромитися за себе, лишаймося повсякчас християнами - спокійними, зваженими,
відповідальними, чуйними до потреб ближнього, здатними аналізувати інформацію і
чітко визначати своє місце та власну місію в споконвічному двобої добра і зла.</span></p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-49714898562829065852022-01-15T13:07:00.001+02:002022-01-15T18:55:21.294+02:00«Крілики»<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEixWtLInoL8MK62qB8lmWKk6TPVubdKt_S7-OBjp0KICyj2_QJnIP1pcmgRi5kf3lHGIHeBgOn0s8eaXXTthAlEpHkH6ETIhVevGAXCB7LM2RGHqWAnyzQwaU9xXm7Kj7hFfBJMRJy2zDHQbjyIv6JyKwE0cnW2Zpy79TW0slYweNkBjz3IdPt_bysf7Q=s1280" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="659" data-original-width="1280" height="165" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEixWtLInoL8MK62qB8lmWKk6TPVubdKt_S7-OBjp0KICyj2_QJnIP1pcmgRi5kf3lHGIHeBgOn0s8eaXXTthAlEpHkH6ETIhVevGAXCB7LM2RGHqWAnyzQwaU9xXm7Kj7hFfBJMRJy2zDHQbjyIv6JyKwE0cnW2Zpy79TW0slYweNkBjz3IdPt_bysf7Q=s320" width="320" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal">Один мій галицький колеґа в незабутні часи УАПЦ якось,
обмовившись, назвав підпорядкованих йому священиків «кріликами». Напевне, він
хотів сказати «клірики», тобто члени священичого кліру, духовні особи. Але
вийшло дуже влучно, і ми в Патріярхії підхопили це словечко. Бо ж надто схожими
на симпатичних метушливих звірків здавалися деякі особи духовного сану –
галасливі, неорганізовані, нездатні мислити ширшими категоріями, ніж щоденні
потреби, схильні легко піддаватися чужому впливові, сліпо вірити чуткам і
неспроможні себе захистити. <o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Я раптом згадав це слово, спостерігаючи за поведінкою іншої
категорії моїх колег – тепер уже за викладацьким фахом. Вища школа України
нещадно руйнується, керівні позиції в ній займають особи сумнівної репутації
(чого вартий недавній скандал із радницею заступника міністра освіти і науки!),
знищуються під виглядом об’єднання респектабельні навчальні заклади, повсюди йде
безжальне скорочення штатів, внаслідок якого змушені залишати викладання
найбільш талановиті вчені, а освітній процес на очах деградує – і жодного
опору! Ані сліду протестних акцій, судових позовів, не чути й публічних голосів
протесту. Ну чим не «крілики»…<o:p></o:p></p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-69834220006516575572021-09-29T19:42:00.003+03:002021-09-29T19:44:28.917+03:00Гримаси закону про державну мову<p></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK">Хто-хто, а філологи-україністи щиро вітали
впровадження в дію приписів закону </span><strong><span lang="UK" style="background: white; color: #1f2124; font-family: "Georgia","serif"; font-size: 7pt; line-height: 120%; mso-bidi-font-family: Calibri; mso-bidi-theme-font: minor-latin;"> </span></strong><span lang="UK">«Про забезпечення
функціонування української мови як державної». Адже цим не тільки долався
важливий рубіж дерусифікації України, але й засвідчувалася суспільна вага філологічного
фаху, що мало б відобразитися на державному запиті на фахівця й зміцненні його
статусу.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Та філологи не врахували своєрідного почуття
гумору законотворців і чиновників, покликаних реалізувати вимоги закону. А їхній
грубуватий гумор, як знаємо, надто часто переливається в ґротеск. Так і цього
разу. Раптом виявилося, що університетську мовну освіту закон не вважає за
доказ володіння українською мовою. Так само, як і докторські та кандидатські ступені,
захищені за спеціальністю «Українська мова», а тим більше – «Українська
література». Відтак же, аби бути обраним на викладацьку посаду, будь-який
професор чи доцент мусить відшукати свій шкільний атестат з оцінкою з української
мови та подати його до відділу кадрів. </span></p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGFvlLwXYZmMdDMBUtJYQWt4yPsO68Dkea-dfUttRz9TgmSxwcpLBiYaxyj5RqYfv5D5tcQrH8diLcA_NO194AJlgGbSdFPn8CchHwYhl2cE3NJYTLotJXv6FSL4rF8FF66qogh9EzM7Zh/s2048/%25D0%25B0%25D1%2582%25D0%25B5%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B0%25D1%25821974.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="2048" data-original-width="1386" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGFvlLwXYZmMdDMBUtJYQWt4yPsO68Dkea-dfUttRz9TgmSxwcpLBiYaxyj5RqYfv5D5tcQrH8diLcA_NO194AJlgGbSdFPn8CchHwYhl2cE3NJYTLotJXv6FSL4rF8FF66qogh9EzM7Zh/s320/%25D0%25B0%25D1%2582%25D0%25B5%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B0%25D1%25821974.jpg" width="217" /></a></div><br /><span lang="UK"><br /></span><p></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK">В іншому випадку – хай ти навіть
працював років тридцять на кафедрі української мови – будь ласкавий, складай
іспит для визначення рівня володіння державною мовою, принось сертифікат, і вже
тоді йтиме мова про твоє обрання.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Абсурд? Звичайно, абсурд! Але ж як ущипливо,
підступно дотепно: мовляв, хотіли закон про мову – маєте!</span></p><br /><p></p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-2225432113708112992021-09-14T19:32:00.001+03:002021-09-14T19:32:15.745+03:00Далекоглядність застережної правди<p> Минулої неділі, 12 <span lang="UK">вересня 2021 р., в Харкові пройшов черговий захід руху ЛГБТ – «ХарківПрайд».
Кількасот чоловік (за відомостями організаторів – до 3 тис.) під пильною
охороною кількох тисяч поліції та Національної гвардії пройшли від майдану
Свободи однією з центральних вулиць міста, проспектом Науки, до станції метро «Ботанічний
сад» і безперешкодно роз’їхалися. На цю подію ніхто особливо не звернув увагу
за винятком розлючених водіїв, яким на кілька годин було перекрито одну з
найбільш навантажених магістралей, що з’єднує центр із Олексіївкою.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">А от намет з іншого краю майдану Свободи на
пару днів викликав справжній вир пристрастей. Принаймні, в соціяльних мережах. Адже
представники «Правого сектору» розмістили на ньому банер із написом «Ні
гомодиктатурі». Деякі активісти проєвропейських організацій угледіли в цьому
образу учасників «ХарківПрайду». І на голови власників банера посипалися
звинувачення й погрози. </span></p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEicm2pK8rfBuBnaTTpWz9d2aN2ZQbHXhRr9WhKu8SgsF9ZYFUyEklibgIRCCCFy-JBq3gh3U6wNmwxeD-y5YRTeNt4lO8bNdJNQSIMGjLqCdg85xVj8wC2nXFMEnjXTMktAB8owST9hQHXA/s1156/%25D0%259D%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25B5%25D1%2582.jpeg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="867" data-original-width="1156" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEicm2pK8rfBuBnaTTpWz9d2aN2ZQbHXhRr9WhKu8SgsF9ZYFUyEklibgIRCCCFy-JBq3gh3U6wNmwxeD-y5YRTeNt4lO8bNdJNQSIMGjLqCdg85xVj8wC2nXFMEnjXTMktAB8owST9hQHXA/s320/%25D0%259D%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25B5%25D1%2582.jpeg" width="320" /></a></div><br /><span lang="UK"><br /></span><p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Але ж ішлося не про образу учасників «веселкової»
ходи й не про перешкоди в її проведенні! Цілком доречно патріотично наставлені
харків’яни вказали на реальну небезпеку, яка криється за грайливими маршами під
веселковими прапорами. Це небезпека перетворення ґендерної ідеології на
домінантну силу, яка жорстоко придушуватиме всі вияви дисидентства. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Здається, ця небезпека від нас вельми далека.
Але хіба вже не траплялися в Україні випадки цькування університетських
викладачів, які в курсі біології доводили існування лише двох статей, чоловічої
і жіночої, а не спектру «ґендерних ролей», що їх кожен обирає для себе? Хіба Міністерство
освіти і науки не пробувало запровадити цензуру, яка бракувала підручники за
зображення в них нормального родинного життя, а не одностатевих партнерств?
Хіба рухи захисту традиційних цінностей і права ненародженої людини на життя не
оточуються глухою стіною інформаційної мовчанки? </span></p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEioOrQ5_hAXHG469CBG2gVg4uevysHU3PszKWUdRzj1HbFzlPwR5WQCI7hmRYlbsy6gzjsx4HiuK7UnjxD8xG21MDtj0u9RCirBxJcZ9LaE9QyPi0XuZXqS0xPE1zZiR8qRkqINASzWqppx/s1957/abp-marek-jedraszewski.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1303" data-original-width="1957" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEioOrQ5_hAXHG469CBG2gVg4uevysHU3PszKWUdRzj1HbFzlPwR5WQCI7hmRYlbsy6gzjsx4HiuK7UnjxD8xG21MDtj0u9RCirBxJcZ9LaE9QyPi0XuZXqS0xPE1zZiR8qRkqINASzWqppx/s320/abp-marek-jedraszewski.jpg" width="320" /></a></div><br /><span lang="UK"><br /></span><p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Два роки тому, 1 серпня 2019 р., архиєпископ Марек
Єндрашевський виголосив у Маріяцькій базиліці Кракова надзвичайно резонансну
проповідь, де пролунали слова: «На щастя, червона чума вже не ходить по нашій
землі, що не означає, що немає нової, яка б захотіла заволодіти нашими душами,
серцями та розумом. Не марксистська, більшовицька, але народжена в тому ж дусі,
неомарксистська. Не червона, а веселкова». І владиці довелося витримати за ці
відверті слова набагато масовішу інформаційну атаку, ніж харківським
провідникам «Правого сектору».</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">З чого починалася «більшовицька чума»? З
обіцянок визволення людини праці й запровадження з цією метою диктатури
пролетаріяту. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Чим усе це обернулося для пролетаріяту? Ще
потворнішим визиском, ніж гнітив його в капіталістичному світі. Диктаторами
стали не пролетарі, а партійні бонзи, вдало скориставшись облудною демагогією. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Рух ЛГБТ декларує своєю метою захист
сексуальних меншин. Але чи насправді йдеться лідерам, ідеологам і спонсорам
цього руху про ґеїв і лесбіянок? <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Чи ж
про модні тренди, здатні замінити девальвовану комуністичну риторику й полонити
свідомість натовпу, аби під маскою захисників осіб нетрадиційної орієнтації
нав’язати суспільству власні правила гри, власний диктат, однаково некомфортний
і для гетеро- і для гомосексуалів? </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Не здивуюся, коли наші співвітчизники
нетрадиційних орієнтацій шукатимуть за умов гомодиктатури захисту від
насильства в тих самих правих радикалів, які нині зважилися публічно заявити
про своє неприйняття ґендерної ідеології та далекоглядно застерегти про її
потенційну небезпеку. А проєвропейські активісти, котрі наввипередки таврували «Правий
сектор» за неполіткоретний банер, чи не шукатимуть за цих умов виправдання
будь-яким диктаторським злочинам у шляхетній меті, проголошуваній ґендерною
ідеологією? Так, як у недалекому минулому робили це в СССР наші ще живі
пристосованці. </span></p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-9571201272265469492021-08-17T10:29:00.000+03:002021-08-17T10:29:02.405+03:00До сімдесяти раз по сім…<p> </p><p class="MsoNormal"><span lang="UK">Читаю сьогоднішнє євангельське зачало – і думаю:
а чи мені коли пощастило зустріти в своєму церковному оточенні людину, здатну
ось так, по-євангельському, прощати? Прощати, не очікуючи на взаємність, не
сподіваючись перепрошення?</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Чи не всі в Церкві читали, або принаймні хоча
б раз прослухали цю розмову апостола Петра з Ісусом:</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">«<i style="mso-bidi-font-style: normal;">Тоді
підійшов Петро і каже до Нього:<o:p></o:p></i></span></p>
<p class="MsoNormal"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK">- Господи!
Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до
сімох разів прощати?<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK">Ісус
промовив до нього:<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK">- Не
кажу тобі: до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім</span></i><span lang="UK">»
(Мт. 18:22).</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Але ж не щастило мені зустрічатися з такими
прикладами, і все! З протилежними – скільки завгодно. Причому неприхованими,
демонстративними. Коли над одним натовпом вірян здіймається гасло «Геть
московського попа!», а над іншим – «Стоп Варфоломій!» Коли зрізаються замки на
храмі, а опоненти анафемуються як «неканонічні». Або коли особиста образа чи
непогамовані амбіції штовхають поза межі парафії, стають поживою для
звинувачень усієї громади в надуманій ворожості. Коли розбурхана уява витворює
зі співбрата шахрая й спонукає до безпідставних звинувачень його в гендлярських
махінаціях. Та скільки таких випадків трапляється на кожному кроці – і то в
церковному середовищі…</span></p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcsUpShXiCztg8H3vEoBL70Z6urlR-gTSMuzOpHONf5nFonowTadLWhz-BDEE4rghSSXn2ErQ3D_5nm-dOeLQEaRxQv-9HofBBRy-QoisWa-OSkCSlCe2ZqSf2PtRrgJHezbFAnOXhyoBD/s859/%25D0%25A2%25D0%25B8%25D1%2582_%25D0%2584%25D0%25B2%25D0%25B0%25D0%25B3%25D1%2580%25D1%2596%25D0%25B9.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="859" data-original-width="630" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcsUpShXiCztg8H3vEoBL70Z6urlR-gTSMuzOpHONf5nFonowTadLWhz-BDEE4rghSSXn2ErQ3D_5nm-dOeLQEaRxQv-9HofBBRy-QoisWa-OSkCSlCe2ZqSf2PtRrgJHezbFAnOXhyoBD/s320/%25D0%25A2%25D0%25B8%25D1%2582_%25D0%2584%25D0%25B2%25D0%25B0%25D0%25B3%25D1%2580%25D1%2596%25D0%25B9.jpg" width="235" /></a></div><br /><span lang="UK"><br /></span><p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Колись прп. Симон Печерський описав був
історію двох духовних братів – диякона Євагрія і священика Тита. Ця історія
згодом увійшла до Києво-Печерського патерика<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>як слово 23. Нерозлучні друзі, вони раптом перейнялися такою ненавистю
один до одного, що не хотіли навіть бачитися. Євагрій відвертався, коли Тит
кадив церкву; Тит служив непрощений, Євагрій причащався, гніваючись. Аж ось Тит
розхворівся і покликав Євагрія, аби перепросити його за все. Зібравшись із
останніми силами, він підвівся з ліжка, впав навколішки й промовив:</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">- Прости мене, отче, і благослови!</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Натомість непримиренний у гніві Євагрій
відрік:</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">- Ніколи з ним не примирюся – ні в цьому віці,
ні в майбутньому! </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">І тут Євагрій упав замертво, а Тит зцілився.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Ось така розплата за непримиренність у гніві...</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Формальне перебування в церковній спільноті,
участь у богослужіннях, зовнішні знаки побожности нічого не варті, коли вони
приховуть внутрішню<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>темряву, ненависть
до ближнього, непримиренну ворожнечу. Розмова Христа з першоверховним
апостолом, як і повчальна історія двох києво-печерських ченців, змушують нас
замислитися: а чи здатні ми самі насправді на подвиг прощення? Чи здійснили ми
його хоч одного разу – вже не кажучи про <i style="mso-bidi-font-style: normal;">сімдесят
раз по сім</i>?</span></p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-33674915757802661832021-08-03T20:00:00.000+03:002021-08-03T20:00:08.699+03:00Захиститися від ілюзії диктату<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0z2MZ4YMmdR2Z1CEmpv8g_O4K-1iDMG9HLwH4PxPFbTtNetk9MmYLo3M7a46Mrr0fT5zVsufbBH-v4u69uKvQTadIUdqbKbHdKUeFPfOl9X_eHyrXv6LgsU8ZXTa5swjSU73YOyl1aHRs/s665/%25D1%2584%25D0%25B0%25D0%25B9%25D0%25BD%25D0%25B5+%25D0%25BC%25D1%2596%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25BE.jpeg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="445" data-original-width="665" height="214" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0z2MZ4YMmdR2Z1CEmpv8g_O4K-1iDMG9HLwH4PxPFbTtNetk9MmYLo3M7a46Mrr0fT5zVsufbBH-v4u69uKvQTadIUdqbKbHdKUeFPfOl9X_eHyrXv6LgsU8ZXTa5swjSU73YOyl1aHRs/s320/%25D1%2584%25D0%25B0%25D0%25B9%25D0%25BD%25D0%25B5+%25D0%25BC%25D1%2596%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25BE.jpeg" width="320" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal">Пару днів тому один мій колишній студент із
Києво-Могилянської академії оприлюднив претензійний пост з приводу вимоги
Івано-Франківської обласної ради залишити в шкільній програмі курс «Християнська
етика». Молодий чоловік, який представився вихованцем католицької школи,
використав цей епізод для жорстко антиклерикальних звинувачень УГКЦ в
насильному нав’язуванні жителям трьох галицьких областей власних цінностей і
непримиренному ставленні до будь-якого дисидентства. Очевидно, що звинувачення
не вельми узгоджуються з реальною ситуацією. І свідчення цього не забарилося:
буквально за день вибухнув скандал у зв’язку з виклично антихристиянською
пропагандою на фестивалі «Файне місто», що проходив у Тернополі.</p>
<p class="MsoNormal">Та реальність реальністю, а десятки коментарів до посту
колишнього студента практично підтримують його звинувачення. У свідомості дуже
значної частини українців, насамперед молоді, щодалі міцнішим стає стереотип
Церкви як деспотичної сили, на карб якій ставляться загальна інертність,
консерватизм, брак свободи самовираження. </p>
<p class="MsoNormal">Скандальний виступ підляського колективу «Batushka» викликав
шквал не стільки обурення на адресу організаторів «Файного міста», скільки
звинувачень на адресу Церкви. Мовляв, куди вона дивиться? Як допускає таке! </p>
<p class="MsoNormal">Дехто з присоромлених земляками клириків може пійматися на
цей гачок і виступити з радикальними закликами: покарати, заборонити, притягти
до відповідальности. А тим самим зміцнити впроваджуваний у масову свідомість
стереотип авторитарної, деспотичної Церкви, яка нещадно викорінює дисидентство.</p>
<p class="MsoNormal">То чи не краще порадити обуреним тернополянам не втягати
Церкву в провокаційні конфлікти, а <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>самим
вчитися захищати власну християнську гідність від експансії неоліберальної ідеології,
в якій слідом за безкарними образами віри неодмінно приходить диктатура меншини
й реальні обмеження свободи совісти? Адже не важко знайти грамотного юриста й
змусити відповідати тих, хто використовує масові заходи для приниження
релігійних почуттів українців, ґарантованих Конституцією.</p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-10098366250230319652021-07-22T09:23:00.001+03:002021-07-22T09:23:19.748+03:00Бий свій свого…<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEitS9QH5jOpC1erH3PHID9Lnff0TPMMuwl6PxUFNVPLujsjQ7jwEdpWCvIIq-6INheqk4klFfOS6pl_iniEPgK6E83MMyXM_cg7KDfkgZBlpjostRlh2K9oZb1dC1rocNvQLMYKyjcWA-9H/s630/%25D0%25A3%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2597%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25BF.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="416" data-original-width="630" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEitS9QH5jOpC1erH3PHID9Lnff0TPMMuwl6PxUFNVPLujsjQ7jwEdpWCvIIq-6INheqk4klFfOS6pl_iniEPgK6E83MMyXM_cg7KDfkgZBlpjostRlh2K9oZb1dC1rocNvQLMYKyjcWA-9H/s320/%25D0%25A3%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2597%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25BF.jpg" width="320" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK">Часом стає цікаво: а чи в інших народів є
відповідник до нашого класичного прислів’я «Бий свій свого, щоб чужі боялися»?</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">У євреїв, котрі так успішно гуртують діяспору
довкола своєї національної держави?</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">У поляків, котрі змусили ганятися за «Картою
поляка» навіть деяких нащадків жертв пацифікацій 1930-х років?</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">В угорців, котрі невтомно опікуються
мадярською меншиною на Закарпатті?</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">У росіян, котрі міцно тримають російськомовне
зарубіжжя в тенетах «русского міра»?</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Ми не маємо нафтодоларів, «Газпрому»,
патріотичних олігархів чи інших джерел для реальної допомоги землякам поза
Україною. Але чомусь ми скупі й на те, що не потребує видатків, - на
елементарну доброзичливість і гостинність. Час від часу перетинаючи різні
кордони в доковідний період, мушу констатувати: ніде я не зустрічав таких
набурмосених, підозрілих облич, як в українських прикордонників і митників. І
не раз доводилося подумки гірко промовляти: «От ми й удома…», коли, зійшовши з
літака, зустрічав на паспортному контролі прискіпливі, відчужені погляди людей у
мундирах.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Ось живий приклад того, як можна відштовхувати
від України наших земляків.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Жінка пенсійного віку опинилася в Росії за
розподілом після закінчення харківського інституту. Дістала помешкання, прижилася
на новому місці. Коли розпався СССР, не зважилася починати все з чистого
аркуша, тим більше, що знайти роботу за фахом на батьківщині було проблемно.
Доки жили батьки, регулярно приїздила до них. Спершу помер батько, а згодом і
мати. Нікого з близької рідні в Україні не лишилося. Доглянувши матір в останні
тижні її життя, повернулася після похорону до свого нового дому. Подруга
доглядала осиротіле материнське житло, платила за комунальні послуги. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Та треба давати раду зі спадщиною, подбати про
пам’ятник на материній могилі. Дочекавшись відпустки й зібравши потрібні
документи – запрошення подруги, тест на коронавірус, страхування і т.п. –
українка вирушає на батьківщину. І що ж? На кордоні її зупиняють і завертають
назад: «Запрошувати можуть тільки близькі родичі». А як цих родичів немає? Що
робити з батьківським житлом? Хто клопотатиметься про могили батьків?</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Годі порахувати, скільки українців залишилося
після падіння СССР у Російській Федерації. Мільйони й мільйони. Нам так
потрібні були б нині, під час війни, їхнє розуміння й підтримка, нехай і
прихована! Але, нарікаючи на пасивність української діаспори в Росії та її
вразливість до асиміляції, ми часом робимо все, щоб відштовхнути, знеохотити
земляків, змусити їх відчувати себе зайвими на рідній землі. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Чи ж боятимуться нас насправді чужі, коли ми
виявляємо нездатність любити один одного?</span></p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-43551378442328591472021-05-22T15:40:00.002+03:002021-05-22T15:54:22.512+03:00Спогад про порядну людину: Микола Шматко<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwbswJVpttU40vQC9q77lClZYPcaT29HkYq5fjyFyUVOYw59EWk4kVSCR0vm_ZtdQtM8v7TLOovakCoYDjSz2wrr0IRkwwtW-TFSdNccYeIYg6xGyLpx2VorVWRjFEz9W3SiKWGjU8DsM3/s2048/%25D0%259C%25D0%25B8+%25D0%25B7+%25D0%25A0%25D0%25B5%25D0%25B4%25D1%2596%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BC%252C+%25D0%25A8%25D0%25BC%25D0%25B0%25D1%2582%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BC+%25D1%2596+%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BA%25D1%2583%25D1%2580%25D1%2581%25D0%25BD%25D0%25B8%25D1%2586%25D1%258F%25D0%25BC%25D0%25B8.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1184" data-original-width="2048" height="267" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwbswJVpttU40vQC9q77lClZYPcaT29HkYq5fjyFyUVOYw59EWk4kVSCR0vm_ZtdQtM8v7TLOovakCoYDjSz2wrr0IRkwwtW-TFSdNccYeIYg6xGyLpx2VorVWRjFEz9W3SiKWGjU8DsM3/w462-h267/%25D0%259C%25D0%25B8+%25D0%25B7+%25D0%25A0%25D0%25B5%25D0%25B4%25D1%2596%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BC%252C+%25D0%25A8%25D0%25BC%25D0%25B0%25D1%2582%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BC+%25D1%2596+%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BA%25D1%2583%25D1%2580%25D1%2581%25D0%25BD%25D0%25B8%25D1%2586%25D1%258F%25D0%25BC%25D0%25B8.jpg" width="462" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal">В нашому сучасному оціночному словнику мені дуже бракує
слова «порядність». Коли ми схвально говоримо про людину, ми можемо називати її
популярною, впливовою, креативною, відкритою. Часом – багатою чи, може, побожною.
Але як давно я не чув, щоб людину називали «порядною»!<o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Років сорок-п’ятдесят тому, коли ще слова «багатий» і «побожний»
лунали в публічному просторі швидше як тавро, визнання людської порядности було
чи не найвищою оцінкою в приватному спілкуванні. В світі суцільного фальшу й
показної <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>лояльности «бути порядним»
означало жити за совістю, не обмовляти інших, не писати доносів і викривальних
статей, триматися подалі від ідеологічних кампаній і кар’єрних перегонів, бути
надійним партнером і в родині, і в товаристві.<o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Мої студентські роки припали на 1970-і рр. – час, який
згодом назвали «епохою застою». Смердюче баговиння застою відчувалося повсюдно –
і в щодалі абсурдніших спробах творення культу з маразматичної особи Леоніда
Брежнєва, і в витісненні з навчальних програм реальної науки на користь
паразитичних дисциплін «марксистсько-ленінського» штибу, і в навальній
русифікації. Життя вчило – часом суворо вчило! – бути обережним у спілкуванні,
не говорити зайвого, вміти приховувати свої думки й за потреби майстерно
оперувати трафаретними гаслами та необхідним набором цитат партійних класиків.
Вже потім, після падіння СРСР, я дізнався від своїх колишніх викладачів, як мої
однокурсники доносили їм, що я потай молюся та ходжу до церкви. А одного разу в
мене з портфелю в зачиненій кімнаті гуртожитку зникли кишенькова Біблія і
молитовник. <o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">І ось ця задушлива епоха обдарувала мене кількома чудовими
товаришами, які ілюструють у моїй уяві слово «порядність». Одним із них був
Микола Шматко. Він поступив навчатися на українське відділення філологічного
факультету Харківського універститету на рік пізніше за мене, 1975 р. З його
двоюрідним братом, Миколою Тараненком, я заприязнився ще 1974 р., коли ми разом
складали вступні іспити. На жаль, Микола Тараненко склав їх гірше й мусив
чекати наступного року, коли вступив на навчання з другої спроби. Тепер він
привіз із собою родича, Миколу Шматка, і вони обидва стали студентами
української філології. Наш факультет тоді зберігав ще свою внутрішньоуніверситетську
автономію – ми навчалися в окремому двоповерховому корпусі колишньої ґімназії
на вул. Гоголя 7, а жили також у своєму факультетському гуртожитку на проспекті
Леніна (нині Науки) 20. Хлопців на факультеті навчалося небагато, відсотків 15,
отже, всі один одного знали й протягом дня бачилися неодноразово. Ходила
легенда, що декан навмисне поставив навпроти свого кабінету автомат для
газованої води (були тоді такі), аби спостерігати на великій перерві, кому з
молодих людей вранці найбільше докучатиме спрага…<o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Наші дві кімнати, 13 і 76, де жили троє хлопців із мого
курсу й п’ятеро з наступного, Шматка/Тараненка, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>зрештою настільки заприязнилися, що, мабуть,
жодного вечора не проводили нарізно. Попри різницю вдач і особистих
зацікавлень, всі однаково спілкувалися виключно українською мовою (рідкість у
ті часи навіть серед філологів-україністів) і мали тверде відчуття своєї
національної ідентичности. Оскільки Шматка й Тараненка звали однаково, то їх за
полтавською звичкою почали називати, відповідно, «Петровичем» і «Яковичем». Вони
обидва походили з-під Лубен: Шматко – з Солониці (тієї самої, де відбувався
колись останній бій Северина Наливайка), Тараненко – з Засулля (Микола Якович
любив пригадувати «Коні іржуть за Сулою, дзвенить слава у Києві» зі «Слова о
полку Ігоревім»). Обидва відкрили для мене, слобожанина, дуже колоритний і
привабливий полтавський темперамент: трохи стриманий, а водночас дуже безпосередній,
щирий, іронічний. <o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Згодом, коли Микола Шматко одружився, вони з дружиною Катею запросили
мене в першу спільну поїздку на батьківщину. Звичайно, з нами був і Микола
Тараненко. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Це була одна з найприємніших
подорожей у моєму житті. Вона відбувалася на великодні свята, і щедра
полтавська гостинність, трохи патріархальна атмосфера сільської Лубенщини, тиха
врівноваженість тамтешньої природи, славетна Сула, що текла тут же, за вигоном,
склалися в одну пасторальну картину.<o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Яке це було щастя – відчувати себе серед однодумців, серед
адекватних людей посеред суспільства ідеологічного абсурду! Ми могли говорити
на найсміливіші теми, знаючи, що розмови не вийдуть за наше коло. Могли
дискутувати, але не ображати один одного. Знали, що в хвилину небезпеки можемо
один на одного розраховувати. <o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Комусь Микола Шматко міг видаватися трохи наївним і
прямолінійним. Але близькі до нього люди знали, що за зовнішньою грою ховається
дуже іронічна й глибока особистість. Він умів визначати ціну людей, хоч не
завжди давав це зрозуміти. Умів бути відвертим – я оцінив це, коли він наодинці
розповів мені, як його та інших хлопців з нашого факультету вербували в КГБ
(мене тоді не зачепили, бо вже надійшли доноси на мої нерадянські погляди) – інформація,
за яку можна було одержати щонайменше позбавлення права на вищу освіту. Згодом
я дізнався, як діставалося й самому Миколі Петровичу за те, що на весіллі він
поїхав покладати квіти не до пам’ятника Леніну, а до Шевченка. На ті часи це
виглядало демонстрацією, і оперпрацівник КГБ приходив на факультет, аби
погрожувати всіма можливими карами необачному студентові. На щастя, обмежився він
тоді лише погрозами.<o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Ми вміли дуже весело розважатися – і це заслуговує на окрему
розповідь. Але, дивна річ, пригадуючи студентські застілля й багатогодинні
розмови в гуртожитку, я не можу виділити якихось непристойних моментів, дурних
сварок між своїми, образливих кпинів. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Натомість
дивуюся зухвалості нас, молодих, коли посеред брежнєвського застою ми,
замкнувшись від чужих, святкували день народження Шевченка з читанням його
заборонених для публічного виконання віршів чи влаштовували обструкцію
традиційному суботнику (або радше недільнику) на Великдень, з’являючись на
копання траншей у парку Шевченка в святковому одязі й відмовляючись працювати.<o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Ми вчилися бути самими собою і захищати власну гідність.
Вчилися самі й учили інших. Саме це й називалося людською порядністю – вміння гідно
йти через життя, шануючи інших і не принижуючи себе. Микола Шматко <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>давав чудовий зразок людської порядности. Тому
й після закінчення університету ми зберегли чудові стосунки. Я ще гостював у
нього після закінчення університету, потім користався з його допомоги як відповідального
секретаря районної газети, коли возив фольклорну практику на Лубенщину 1983 р.
Тоді ще там було що записувати – досить згадати, що озвучував відомий мультфільм
«Жив-був пес» жіночий гурт із села Засулля – сусіднього з Солоницею. А потім,
коли б я не проїздив повз Лубни автомобілем чи потягом, то старався
зателефонувати Миколі Петровичу, привітатися, почути його голос, перекинутися
кількома фразами про життя.<o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Провидіння подарувало мені нагоду двічі протягом минулого
року, повертаючись із Києва, відвідати Миколу Шматка та його дружину Катерину. Життя
змінило нас усіх. Микола Петрович був уже на пенсії, займався домашнім
господарством, але багато читав, уважно стежив за новинами й бурхливо реагував
на них. І в манері спілкування, в безпосередній реакції на довколишні події, в
абсолютно природній доброті за зовнішністю літньої людини, дідуся, відразу
пізнавався мій давній товариш-студент із філологічного факультету на вулиці
Гоголя 7. Притаманна йому глибока людська порядність, зміцнена життєвим
досвідом, стала ще більш зрілою. Це приваблювало не тільки мене – я зрозумів,
що Микола Шматко реґулярно контактує мало не з усіма своїми колишніми
однокурсниками.<o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">Вже сорок днів немає до кого телефонувати в Солоницю.
Раптовий інсульт збіднив моє життя ще на одну чесну, надійну, порядну людину. <o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal">І як би хотілося, щоб із відходом таких гідних людей не
зникло з нашого лексикону саме поняття порядности й ми не втратили мистецтва
помічати й цінувати його носіїв…<o:p></o:p></p>
<p class="MsoNormal"><i style="mso-bidi-font-style: normal;">На фото: Микола
Шматко, Ольга Сліпцова, я (тоді - Юрій Ісіченко), Катерина Бідник, Петро Редін.
Великодній недільник 1978 або 1979 р.<o:p></o:p></i></p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-51495521383540221162021-05-07T16:14:00.000+03:002021-05-07T16:14:21.611+03:00Тавро Звіра<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjVtlhbFd0ocXGh-zhtCxSFgQsiqVGmgiliSxtTgGoQC1cIpsuLuBRZMm36pWx5PDHwrZnWz_I3vzxQyKP82J6TUARDprv9wnsJGgbrdPoF-RkupNw9TexITNa1ELA0t4lRBYkbODOYujZJ/s797/ja_pomnu_ja_gorjus.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="444" data-original-width="797" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjVtlhbFd0ocXGh-zhtCxSFgQsiqVGmgiliSxtTgGoQC1cIpsuLuBRZMm36pWx5PDHwrZnWz_I3vzxQyKP82J6TUARDprv9wnsJGgbrdPoF-RkupNw9TexITNa1ELA0t4lRBYkbODOYujZJ/s320/ja_pomnu_ja_gorjus.jpg" width="320" /></a></div><p></p><p class="MsoNormal">Протягом останніх десятиріч кілька разів довколацерковна публіка переживала сплеск скандалів довкола уявного «знаку Звіра». То йшлося про ІНН (індивідуальний ідентифікаційний номер), то про штрих-код, то про мікрочіп, який нібито вживлятимуть під шкіру… Нові інформаційні технології та пов’язані з ними засоби ідентифікації супроводжувалися викривальним галасом: «Ось, - мовляв, - оцифрують вас, і станете слугами Антихриста!»</p><p class="MsoNormal">В книзі Одкровення справді говориться про «знак імені звіра» (Одкр. 13:17). Але це знак відданости, який приймається добровільно, свідомо, а не ставиться силоміць чи ж потай, підступом. Саме тим, хто волітиме прийняти його, і обіцяє третій ангел неминучу кару: «Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку, то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву, і буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем» (Одкр. 14:9-10). А перед тим другий ангел тріумфально виголошує: «Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти!» (Одкр. 14:8).</p><p class="MsoNormal">Знак відданости Звірові – це тавро служіння знищеному Вавилонові… Тавро, прийняте з власної доброї волі.</p><p class="MsoNormal">Це спало мені на думку, коли я з соромом і болем побачив на профілях моїх подруг, однокурсниць з української філології Харківського університету, – ще того, колишнього, імені Максима Горького, - аватарки з викличним написом: «Я помню. Я горжусь. 1941-1945».</p><p class="MsoNormal">Сподіваюся, що дівчата… та вже швидше бабусі… не підуть 9 травня з червоними прапорами та портретами Георгія Жукова під проводом «довіку колишніх» політиків до старих совєтських монументів. Але вони сьогодні були в школах, говорили з дітьми, проводили уроки. Що ж вони розповідали про Другу світову війну? Про нашу українську долю в цій війні? Мабуть, про «день победы» та ще «бессмертный полк»…</p><p class="MsoNormal">«День победы» - це не просто політтехнологія «русского мира». Це – культ. Культ небезпечний, тоталітарний. Він формує з усіх поза своєю сферою образ ворога. Він не визнає сумнівів, дисидентства. Він несумісний із науковими знаннями. Скільки не показуй його адептові фото параду переможців першого етапу Другої світової війни – Вермахту й Червоної армії, - що відбувся в Бресті 22 вересня 1939 р., скільки не демонструй свідчень жорстокости червоноармійців на окупованих територіях (і на наших також!), скільки не пропонуй спогадів очевидців, що спростовують міфи про «подвиг Зої Космодем’янської» чи вигаданих журналістами «героїв-панфіловців» - ти викличеш тільки лють.</p><p class="MsoNormal">Цей культ плекає захоплення війною. Захоплення убивством. Він перетворює на свою ікону зображення найкривавішого диктатора ХХ ст. Він закликає устами одного з найкращих російських поетів:</p><blockquote style="border: none; margin: 0px 0px 0px 40px; padding: 0px; text-align: left;"><div style="text-align: left;">Так убей же хоть одного!</div><div style="text-align: left;">Так убей же его скорей!</div><div style="text-align: left;">Сколько раз увидишь его,</div><div style="text-align: left;">Столько раз его и убей!</div></blockquote><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFiIsJ5L5FEKms0yoe6dktC8M01SiwF9uQwIKkG_52_zY4zLuQFl-xkGHNiteDkwuIc6bM-mhKBDicDiSx3T4HG8Q1LBARMuR-LOTx2qjcYDsrYsQegLGZS5QCXeVl5KUEY6XSAYXVsp8s/s990/1142204_original.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="990" data-original-width="700" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFiIsJ5L5FEKms0yoe6dktC8M01SiwF9uQwIKkG_52_zY4zLuQFl-xkGHNiteDkwuIc6bM-mhKBDicDiSx3T4HG8Q1LBARMuR-LOTx2qjcYDsrYsQegLGZS5QCXeVl5KUEY6XSAYXVsp8s/s320/1142204_original.jpg" /></a></div><br /><p class="MsoNormal">І, звичайно, як кожен культ, він плекає власний міф про свої «Єлисейські поля» чи, якщо хочете, «вирій» - Радянський Союз, апокаліптичний Вавилон, повернення в який обдарує кожного трудящого щастям, миром, добробутом, а головне - ностальгічно згадуваною молодістю.</p><p class="MsoNormal">Чи ж не виглядає ця релігією анти-християнською? Адже вона послугується альтернативами всім євангельським цінностям. Релігії миру протистоїть культ війни, проповіді прощення – заклик до вбивства, вірі в Бога – поклоніння богоборцеві Сталіну та його кривавим поплічникам на кшталт Георгія Жукова.</p><p class="MsoNormal">То хто може стояти за таким культом? Назовні, ясна річ, – Путін. Путін, який так любить прибирати образ ревного православного, захисника традиційних цінностей. Але хіба не ввижається в його блюзнірському святенництві хижа, саркастична посмішка Звіра? І хіба не відчувається за лаштунками войовничої російської пропаганди зі знущальним рефреном «можем повторить» присутність невидимого ляльковода, відвічного ненависника Творця і Його творіння?</p><p class="MsoNormal">Кого мені шкода в цій ситуації – заблуканих у нетрях людиноненависницького культу «великой Победы» дорогих моїх подруг зі студентських часів, які свідомо й добровільно таврують себе «знаком Звіра», не замислюючись над наслідками й не усвідомлюючи, що ж вони насправді чинять собі та своїм довірливим учням…</p>архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-236448391407359492021-02-17T20:50:00.001+02:002021-02-17T20:57:07.352+02:00Спогад про маму<p><!--[if gte mso 9]><xml>
<o:OfficeDocumentSettings>
<o:RelyOnVML/>
<o:AllowPNG/>
</o:OfficeDocumentSettings>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:TrackMoves/>
<w:TrackFormatting/>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:DoNotPromoteQF/>
<w:LidThemeOther>RU</w:LidThemeOther>
<w:LidThemeAsian>X-NONE</w:LidThemeAsian>
<w:LidThemeComplexScript>X-NONE</w:LidThemeComplexScript>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
<w:SplitPgBreakAndParaMark/>
<w:DontVertAlignCellWithSp/>
<w:DontBreakConstrainedForcedTables/>
<w:DontVertAlignInTxbx/>
<w:Word11KerningPairs/>
<w:CachedColBalance/>
</w:Compatibility>
<m:mathPr>
<m:mathFont m:val="Cambria Math"/>
<m:brkBin m:val="before"/>
<m:brkBinSub m:val="--"/>
<m:smallFrac m:val="off"/>
<m:dispDef/>
<m:lMargin m:val="0"/>
<m:rMargin m:val="0"/>
<m:defJc m:val="centerGroup"/>
<m:wrapIndent m:val="1440"/>
<m:intLim m:val="subSup"/>
<m:naryLim m:val="undOvr"/>
</m:mathPr></w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" DefUnhideWhenUsed="true"
DefSemiHidden="true" DefQFormat="false" DefPriority="99"
LatentStyleCount="267">
<w:LsdException Locked="false" Priority="0" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Normal"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="heading 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 7"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 8"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 9"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 7"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 8"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 9"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="35" QFormat="true" Name="caption"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="10" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Title"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="1" Name="Default Paragraph Font"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="11" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtitle"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="22" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Strong"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="20" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="59" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Table Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" UnhideWhenUsed="false" Name="Placeholder Text"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="1" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="No Spacing"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" UnhideWhenUsed="false" Name="Revision"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="34" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="List Paragraph"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="29" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Quote"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="30" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Quote"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="19" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtle Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="21" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="31" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtle Reference"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="32" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Reference"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="33" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Book Title"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="37" Name="Bibliography"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" QFormat="true" Name="TOC Heading"/>
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Звичайна таблиця";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-qformat:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:105%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Calibri","sans-serif";
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-fareast-font-family:"Times New Roman";
mso-fareast-theme-font:minor-fareast;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;
mso-bidi-font-family:"Times New Roman";
mso-bidi-theme-font:minor-bidi;}
</style>
<![endif]--></p><p>
</p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"></span></p><br /> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKvCL3WA9JTCeVgkZ-lkg4NVpyKpO43Upk6Njp1j7NswqVzXeZc35kuz65IxUBn1bhNOzS5wpJsN3gZKKrGEYDu0tkMxMaHzqn1ahuateHI8q-hM-SJhcWxOhUK4hyphenhyphendZXgAGi7_0vuBJ1x/s2048/%25D0%259C%25D0%25B0%25D0%25BC%25D1%259691.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1538" data-original-width="2048" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKvCL3WA9JTCeVgkZ-lkg4NVpyKpO43Upk6Njp1j7NswqVzXeZc35kuz65IxUBn1bhNOzS5wpJsN3gZKKrGEYDu0tkMxMaHzqn1ahuateHI8q-hM-SJhcWxOhUK4hyphenhyphendZXgAGi7_0vuBJ1x/s320/%25D0%259C%25D0%25B0%25D0%25BC%25D1%259691.jpg" width="320" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Моя мама, Марія Дмитрівна, народилася
15 вересня 1927 року на Смоленщині, в Єльнинському районі, в типовій російській
глибинці. Стовідсоткова росіянка, мама й прізвище мала до одруження
суперросійське – Москальова. Десь у глибині її дитячих спогадів лишився
буколічний образ рідного хутора й біль за ним, коли землю відібрали, а мамину
родину переселили до села Ізмайлове. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Маминому
батькові, дідусеві Дмитрові, довелося на якийсь час тікати з села до Москви,
щоб його не заарештували й не вислали як куркуля. Хоча потім його вже не
займали, навіть обрали головою колгоспу. А на початку війни дідусь опинився в
червоних партизанах і потрапив у полон. Хтось переказав бабусі, що бачив його
заарештованого, і старша донька, Ганна, подалася на розшуки. Однак вона сама
зникла, дідусевих же слідів так і не вдалося відшукати...</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Війну бабуся
Наталя зустріла без чоловіка з трьома дітьми, з яких мама була старшою. Двох
моїх дядьків звали Любомир і Володимир. Виживали завдяки важкій праці, значна
доля котрої падала на маму. Бабуся була неписьменною й захоплювала мене
надзвичайно колоритним західноросійським діялектом, дуже близьким до білоруської
мови. Її дату народження вираховували вже аж на старості, коли треба було
переїздити до нас, у Балаклію, і їй заходилися оформлювати паспорт. Рік
народження бабуся пам’ятала, а от даті народження дітей у багатодітних
сільських родинах значення не надавали. Здається, замість неї в паспорті записали
день іменин. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Бабуся жила після
війни в Ізмайлові, доки там працював її син Любомир. Село поступово вимирало (на
2007 р. там лишалося 34 жителі). Потім дядько переїхав до іншого села, Лєйкіно,
а тоді до районного центру. Він випивав, у сім’ї виникали скандали, і бабуся
перебралася до брата в село Нікіфорове (там на 2007 р. жило вже тільки двоє).
Коли ж помер її брат, дідусь Влас, бабуся переїхала до нас, у Балаклію. В
Балаклії вона й померла.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Ми досить часто
бували на маминій батьківщині, і вона запам’яталася мені як надзвичайно
мальовничий, але спустошілий край. Дуже гарно виглядали березові гаї, цілком
екзотичні для слобожанина. Луки до кінця літа вкривала соковита зелена трава.
Дуже загадковими здавалися ялинові ліси, непроникні для сонячного світла. По
малину ходили в зарості неподалік від села. Тітка Тася (мабуть, Таїсія, дружина
дядька Любомира), повертаючись на перерву додому з колгоспу, приносила нарвані
дорогою гриби, яких ставало на обід. А сама дерев’яна хата – <i style="mso-bidi-font-style: normal;">ізба</i> – пахла якось особливо й виглядала
іграшково. Все це нагадувало казку, але казку дуже сумну, бо пройняту
атмосферою згасання. Коли дідусь Влас відвозив нас кіньми на станцію, кілька
разів ми проїздили кинуті села, від яких лишилися тільки ряди дерев на колишній
вулиці. І ще дивувала невлаштованість життя, брак звичайного для українських
сіл затишку. Не було садків; у Лєйкіно росла на все село одним одна вишня, та й
на тій ягоди не вистигали – дітлахи визбирували ще зеленими. Мати з жалем згадувала,
скільки в її дитинстві росло довкола льону – культури, згодом чомусь
занедбаної. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Психологія
безвиході провокувала алкоголізм. Дядько, приїхавши в Балаклію, пережив
культурний шок: «Як, у вас тут вільно продають <i style="mso-bidi-font-style: normal;">Тройний одеколон</i>?» Виготовлений на спирту й відносно дешевий, «Тройний
одеколон» користувався шаленим попитом серед певної категорії споживачів, і на
Смоленщині його миттю розкуповували. У пам’яті часто зринає одна картина:
розгрузла після дощу ґрунтова дорога, нею їде візок, жінка править кіньми, біля
неї сидить втомлена дитина, а позаду лежить на сіні п’яний чоловік, грає на
гармошці й співає якісь частушки. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">В Ізмайлові
середньої школи не було, тож мамі довелося ходити аж у Єльню, за 14 кілометрів.
У будні жила вона в родичів, а на неділю поверталася додому. Добре, як хто
підвезе, а то й пішки. І так само назад, аби в понеділок уранці вже бути на
уроках. Після школи мама подалася вчитися до Смоленського педагогічного
інституту. Звідти, вже як учитель хімії та біології, вона й була направлена до
Чкаловської области.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">В Балаклії
вакантних учительських посад у звичайних школах не знайшлося, і мати довго
працювала в «Школі робітничої молоді» - вечірній школі, вчитися в якій
зобов’язували всіх, хто з якихось причин не здобув середньої освіти. Лише
згодом вдалося влаштуватися в Балаклійську середню школу № 5. Вона знаходилася
в іншому кінці міста, і діставатися було дуже непросто: з пересадкою на
автобусі, до якого ще треба було дійти. Крім того, школа була українською. Мама
спершу сміливо заявляла, що спробує викладати українською. Але, як справжня
росіянка, вона, попри все своє бажання, так і не оволоділа українською вимовою.
Піджартовуючи над собою, мама згадувала, як веселився клас, доки вона читала з
журналу список учнів на перекличці. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Нарешті, доки я
дійшов до сьомого класу й почав учити хімію, мама перейшла до нашої школи –
Балаклійської середньої школи № 2. А невдовзі ми переїхали до центру й
опинилися зовсім поряд зі школою. Там мама й пропрацювала до пенсії, звільнивши
свою посаду, коли сестра – теж учитель хімії – закінчила університет. Однак ще
багато-багато років до матері просилися учні, готуючись до вступних іспитів. І
коли зараз вона виходить із дому пройтися, майже неодмінно зустрінеться хтось
із колишніх учнів, привітається й нагадає: «Маріє Дмитрівно, а Ви ж у мене
викладали хімію!»</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Мама справді була
хорошою вчителькою – можу це підтвердити, як її невдячний учень, котрий так і
не полюбив хімію. Вона ретельно готувалася до кожного уроку, хоч би й проводила
його вже кілька десятків разів раніше. У нашій родині неодмінно передплачували
фахові журнали: «</span><span style="mso-ansi-language: RU;">Химия в школе», «Химия
и жизнь». </span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Час від часу
купувалися довідкові видання на кшталт </span><span style="mso-ansi-language: RU;">«Химической энциклопедии»</span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">, методичні й науково-популярні публікації. Кабінет хімії в школі тоді ще
забезпечувався найнеобхіднішим, на що дозволяло фінансування, і мати охоче
проводила досліди та залучала до них учнів, коли тільки дозволяли умови. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Вищою мірою
порядна й відповідальна людина, мама завжди привчала нас із сестрою тримати
слово, чесно виконувати свої обов’язки, бути ощадливими й організованими. А
головне – не марнувати часу, діяти, працювати! З віком їй стало важче ходити й
витримувати фізичні навантаження. Але й зараз вона не дозволяє собі марнувати
часу. Пере білизну, миє посуд, витирає пил, виносить сміття, шиє, плете, читає,
готує їсти – і лише на годинку ляже вдень перепочити, бо вимоглива кішка чекає,
аби примоститися в неї під боком на дивані. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">З діда-прадіда
росіянка, мама без вагань ототожнила себе з українською державою, переживала за
проукраїнських депутатів і високопосадовців, на всіх виборах голосувала за
патріотичну правицю. Спроби російської пропаґанди нав’язати ідею необхідности
захисту російської меншини в Україні відкидалася нею з огидою. «Нашими» у війні
за Донбас завжди і безсумнівно були для неї українські сили, російські ж аґресори
швидше нагадували їй пам’ятних із колишньої війни нацистів, ніж співвітчизників.</span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">(з книги "Ми просто йшли: Спогади". Харків: Акта, 2018. С. 28-30). <br /></span></p>
<p> </p><br />архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com5tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-20036243154778320332021-02-06T21:20:00.005+02:002021-02-06T21:23:43.046+02:00Перевертні<p class="MsoNormal"><span style="font-family: helvetica;"><span lang="UK" style="font-size: medium;">Ми, українці, не любимо перевертнів. «Хахлів»,
«малоросів» - усіх, хто на догоду кон’юнктурі готовий міняти власний прапор чи
на криваво-червоний, чи на путінський «трикольор».</span></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span lang="UK" style="font-size: medium;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjnMgAKRHnFa3SrMHOJrDZBOAoSkB32CZCFzQFJasnsyvAPxMnZ1NJdCJ-0WkTMQs76srDTAk-hNQ8Z0sGLcc-7Wqg6lhJjELVlOWbIvGVkj_yLWJ1RlxPYtVZdd6jNe3uap_v2ReNgtV1s/s1200/EE0CBD90-E9BC-4C42-BA1F-CA6D3E38721A_w1200_r1.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="675" data-original-width="1200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjnMgAKRHnFa3SrMHOJrDZBOAoSkB32CZCFzQFJasnsyvAPxMnZ1NJdCJ-0WkTMQs76srDTAk-hNQ8Z0sGLcc-7Wqg6lhJjELVlOWbIvGVkj_yLWJ1RlxPYtVZdd6jNe3uap_v2ReNgtV1s/s320/EE0CBD90-E9BC-4C42-BA1F-CA6D3E38721A_w1200_r1.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p><span style="font-family: helvetica;"><span style="font-size: medium;">
</span></span><p class="MsoNormal"><span style="font-family: helvetica;"><span lang="UK" style="font-size: medium;">І тому можемо лише поспівчувати єврейському народові, серед якого знаходяться про</span><span style="font-size: medium; mso-ansi-language: RU;">йд</span><span lang="UK" style="font-size: medium;">и, котрі заходжуються волати на публіку хіти
сталінської доби, апелюючи до «радянських цінностей».</span></span></p><span style="font-family: helvetica;"><span style="font-size: medium;">
</span></span><p class="MsoNormal"><span style="font-family: helvetica;"><span lang="UK" style="font-size: medium;">Неважко уявити, як перевертаються в безіменних
могилах сотні закатованих за «справою лікарів» чи «Єврейського антифашистського
комітету». Та й не померли ще ті, кому довелося пережити обмеження за «п’ятою
графою» паспорта.</span></span></p><span style="font-family: helvetica;"><span style="font-size: medium;">
</span></span><p class="MsoNormal"><span style="font-family: helvetica;"><span lang="UK" style="font-size: medium;">Що ж вдієш – співчуваємо.</span></span></p><span style="font-family: helvetica;"><span style="font-size: medium;">
</span></span><p class="MsoNormal"><span style="font-family: helvetica;"><span lang="UK" style="font-size: medium;">І в нас такі є…</span></span></p><span style="font-family: helvetica;"><span style="font-size: medium;">
<br /></span></span><br />архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-25384285170868080422020-12-28T08:52:00.003+02:002020-12-28T09:56:58.628+02:00Бути собою<p> <!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:TrackMoves/>
<w:TrackFormatting/>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:DoNotPromoteQF/>
<w:LidThemeOther>RU</w:LidThemeOther>
<w:LidThemeAsian>X-NONE</w:LidThemeAsian>
<w:LidThemeComplexScript>X-NONE</w:LidThemeComplexScript>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
<w:SplitPgBreakAndParaMark/>
<w:DontVertAlignCellWithSp/>
<w:DontBreakConstrainedForcedTables/>
<w:DontVertAlignInTxbx/>
<w:Word11KerningPairs/>
<w:CachedColBalance/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
<m:mathPr>
<m:mathFont m:val="Cambria Math"/>
<m:brkBin m:val="before"/>
<m:brkBinSub m:val="--"/>
<m:smallFrac m:val="off"/>
<m:dispDef/>
<m:lMargin m:val="0"/>
<m:rMargin m:val="0"/>
<m:defJc m:val="centerGroup"/>
<m:wrapIndent m:val="1440"/>
<m:intLim m:val="subSup"/>
<m:naryLim m:val="undOvr"/>
</m:mathPr></w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" DefUnhideWhenUsed="true"
DefSemiHidden="true" DefQFormat="false" DefPriority="99"
LatentStyleCount="267">
<w:LsdException Locked="false" Priority="0" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Normal"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="heading 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 7"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 8"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 9"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 7"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 8"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 9"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="35" QFormat="true" Name="caption"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="10" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Title"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="1" Name="Default Paragraph Font"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="11" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtitle"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="22" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Strong"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="20" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="59" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Table Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" UnhideWhenUsed="false" Name="Placeholder Text"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="1" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="No Spacing"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" UnhideWhenUsed="false" Name="Revision"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="34" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="List Paragraph"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="29" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Quote"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="30" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Quote"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="19" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtle Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="21" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="31" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtle Reference"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="32" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Reference"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="33" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Book Title"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="37" Name="Bibliography"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" QFormat="true" Name="TOC Heading"/>
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Звичайна таблиця";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-qformat:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Calibri","sans-serif";
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;
mso-bidi-font-family:"Times New Roman";
mso-bidi-theme-font:minor-bidi;
mso-fareast-language:EN-US;}
</style>
<![endif]-->
</p><p class="MsoNormal"><span lang="UK"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhXRPL_avd1ot7Lw9wfAmIQ6bkZ4UuPnKHqSiqSiDptU5vtdcfP5DlrGYwsydbrQNRBGUeY26TviL41k3AXwinVCsHdh_kwSFwq1s2oprKyUaDrZ9AUqOkKBSYPWi6x1ORazDd0MRmjN9OG/s2048/ukraine-KIEV.-Merry-Me-Statue.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1408" data-original-width="2048" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhXRPL_avd1ot7Lw9wfAmIQ6bkZ4UuPnKHqSiqSiDptU5vtdcfP5DlrGYwsydbrQNRBGUeY26TviL41k3AXwinVCsHdh_kwSFwq1s2oprKyUaDrZ9AUqOkKBSYPWi6x1ORazDd0MRmjN9OG/s320/ukraine-KIEV.-Merry-Me-Statue.jpg" width="320" /></a></div><br /> <br /><br /><br /><br />В нашій родині стала ідіомою фраза, подарована одним питущим сусідом, який задовго до мого народження зайшов був до дідуся й, заздрісно озираючись на скромний затишок його оселі, вичавив: <br /><br />- Ви живете, а я гадость… <br /><br />Це лунало швидше не як скарга, а як звинувачення. Чому це, мовляв, Ви живете краще за мене, а не в таких самих злиднях? Хіба я не кращий за Вас?! <br /><br />Комплекс меншовартости виявляється назовні вельми багатоманітно. Харківська перекупка претензійно кидає покупцеві: <br /><br />- Говорите на нормальном языке! <br /><br />Молода родина, щойно переїхавши в Північну Америку, починає спілкуватися з дітьми вдома по-англійському. <br /><br /> Амбітний молодик, недооцінений (як йому здається) власною спільнотою, починає вчащати до костелу й переконувати знайомих, що греко-католики – «другий сорт» у Церкві, а «перший сорт» - це католики латинського обряду. <br /><br />Десь у цьому ж ключі лунають і щорічні заклинання наприкінці пилипівки зі звинуваченнями «старого Різдва» у перейнятті його з Москви. Годі когось переконати, що юліянський календар на московські землі принесли таки наші місіонери і що зміна дати Різдва – лише одна деталь справді потрібної календарної реформи, яка, однак, може змінити побутовий декор, але не систему вартостей. Від перенесення святої вечері на 13 днів європейцем не станеш. <br /><br />Комплекс меншовартости звик маскуватися гордовитою самовпевненістю. Адже гординя – це зброя слабкодухів, які бояться розпізнавання іншими їхніх прихованих вад. Бояться бути собою. Заздрість спонукає їх шукати засобів самоствердження в приниженні інших, у втечі від власної ідентичности й поринанні в світ ілюзій. Розпізнати себе, відкрити в собі частину великої традиції – національної, релігійної, обрядової, сміливо оприявнити в собі цю традицію – ось шлях, на якому долаються комплекси меншовартости й вічні переживання на собі тавра «гадости» або «другого сорту».архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1280605951791982474.post-71183009524341131292020-09-24T13:03:00.002+03:002020-09-24T21:22:22.299+03:00Заблукалі в Середньовіччі<p> <!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:TrackMoves/>
<w:TrackFormatting/>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:DoNotPromoteQF/>
<w:LidThemeOther>RU</w:LidThemeOther>
<w:LidThemeAsian>X-NONE</w:LidThemeAsian>
<w:LidThemeComplexScript>X-NONE</w:LidThemeComplexScript>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
<w:SplitPgBreakAndParaMark/>
<w:DontVertAlignCellWithSp/>
<w:DontBreakConstrainedForcedTables/>
<w:DontVertAlignInTxbx/>
<w:Word11KerningPairs/>
<w:CachedColBalance/>
</w:Compatibility>
<w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
<m:mathPr>
<m:mathFont m:val="Cambria Math"/>
<m:brkBin m:val="before"/>
<m:brkBinSub m:val="--"/>
<m:smallFrac m:val="off"/>
<m:dispDef/>
<m:lMargin m:val="0"/>
<m:rMargin m:val="0"/>
<m:defJc m:val="centerGroup"/>
<m:wrapIndent m:val="1440"/>
<m:intLim m:val="subSup"/>
<m:naryLim m:val="undOvr"/>
</m:mathPr></w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" DefUnhideWhenUsed="true"
DefSemiHidden="true" DefQFormat="false" DefPriority="99"
LatentStyleCount="267">
<w:LsdException Locked="false" Priority="0" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Normal"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="heading 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 7"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 8"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 9"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 7"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 8"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 9"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="35" QFormat="true" Name="caption"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="10" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Title"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="1" Name="Default Paragraph Font"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="11" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtitle"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="22" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Strong"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="20" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="59" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Table Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" UnhideWhenUsed="false" Name="Placeholder Text"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="1" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="No Spacing"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" UnhideWhenUsed="false" Name="Revision"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="34" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="List Paragraph"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="29" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Quote"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="30" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Quote"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="19" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtle Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="21" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="31" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtle Reference"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="32" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Reference"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="33" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Book Title"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="37" Name="Bibliography"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" QFormat="true" Name="TOC Heading"/>
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Звичайна таблиця";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-qformat:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Calibri","sans-serif";
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-fareast-font-family:"Times New Roman";
mso-fareast-theme-font:minor-fareast;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;
mso-bidi-font-family:"Times New Roman";
mso-bidi-theme-font:minor-bidi;}
</style>
<![endif]-->
</p><p class="MsoNormal"><span lang="UK">«Єще єси мясоєд, волоєд, скотоєд, звѣроєд,
свиноєд, куроєд, гускоєд, птахоєд, ситоєд, сластоєд, маслоєд, пирогоєд…» -
пригадуються інвективи Івана Вишенського, коли читаєш адресоване тобі й мужній
харківській громаді «шахрай, розстрига», «іудине плем’я, купка пройдисвітів»… Здається,
що опинився в далекому минулому, коли в Європі лютували релігійні війни, а
зміна віри правителем знаменувала насильницьке переведення підвладних на іншу
конфесію.</span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_zjRpcsXL1g2P_gxSrKezRQrSCo8AU_bGyZRzx7CdVzcPCK0kCfbQh5v_JjJfiv2Gc_GOHr_QKZh-X32kY_C3IF6EFmSivZKCD_TlZLN0amfND0llT4h__kThnf8mf4ZtUSpr_KNvbGQV/s2048/IMG_0051.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="2048" data-original-width="1530" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_zjRpcsXL1g2P_gxSrKezRQrSCo8AU_bGyZRzx7CdVzcPCK0kCfbQh5v_JjJfiv2Gc_GOHr_QKZh-X32kY_C3IF6EFmSivZKCD_TlZLN0amfND0llT4h__kThnf8mf4ZtUSpr_KNvbGQV/s320/IMG_0051.jpg" /></a></div><br /> Для частини наших співвітчизників віра
уявляється чимось на зразок рольової гри. Хтось влаштовує інсценування давніх
битв, хтось бавиться в персоніжів Джона Толкіна, хтось організує костюмовані
бали в стилі дворянських зібрань ХІХ ст. –ми, ж, мовляв, пограємо в церкву. І
нехай усе буде, як колись: манери поведінки, внутрішній антураж, претензійна
зневага до довколишнього світу. А щоб згуртувати народ, об’єднаємо його в
спільну державну церкву. Добре б ще було мати інквізицію для непокірливих…<p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK">Крім комічного анахронізму подібних сценаріїв, їхню
невдачу визначає принциповий конфлікт із самим понадчасовим покликанням Церкви.
«<span class="content"><i style="mso-bidi-font-style: normal;">Царство Моє не від
цього світу</i></span>» (Іван 18:36) – це не просто слова. Це стратегія змагань
християнина за свободу від намагань маніпулювати його волею, від нав’язуваної
йому ззовні ролі. Церкві, що згоджується стати знаряддям державної влади чи
політичних сил, загрожує втрата своєї ідентичности. Драма східного християнства
почалася не за часів Сталіна – вона коріниться в домінуванні над православними ієрархами
візантійських імператорів, турецьких султанів, Петра І і його наступників. </span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhMyxOcSrBnw6e451YWYtWURDL8MNKqgwobiT3NIJqmG2p5xzmLlT7-RFTjWEuWiS9ONgjXzwMaLfZNReYIik1IVVepQ09Rsa5b6epDam4UE0aewZA34Ngd1Iiq7eY_GBDyfEToXMbEIskM/s747/%25D0%25BF%25D0%25B5%25D1%2582%25D1%2580%25D0%25BE+%25D0%2586.png" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="747" data-original-width="606" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhMyxOcSrBnw6e451YWYtWURDL8MNKqgwobiT3NIJqmG2p5xzmLlT7-RFTjWEuWiS9ONgjXzwMaLfZNReYIik1IVVepQ09Rsa5b6epDam4UE0aewZA34Ngd1Iiq7eY_GBDyfEToXMbEIskM/s320/%25D0%25BF%25D0%25B5%25D1%2582%25D1%2580%25D0%25BE+%25D0%2586.png" /></a></div><br /> <p></p>
<p class="MsoNormal"><span class="content"><span lang="UK">Спокусу фізичного чи
морального знищення опонента годі узгодити з лагідною вимогою Нагірною
проповіді: «<i style="mso-bidi-font-style: normal;">Любіть ваших ворогів … і
моліться за тих, які кривдять і переслідують вас</i></span>» (Мт. 5:44). Спроби
компенсувати брак віри в своєму серці зовнішнім маніфестуванням відданости
конфесійній структурі не введуть в оману не тільки Бога, але й практикуючих
християн. Мотиви подібних оманливих дій відразу стають очевидними. Людей же
з-поза Церкви вони тільки переконують у нещирості представленої подібними діями
спільноти та штучності, несправжності її внутрішнього світу.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span class="content"><span lang="UK">Церква – справжня Христова
Церква! – пізнається з того, що промовляє словами любови. «<i style="mso-bidi-font-style: normal;">Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любови не маю, то
став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом</i></span>» (1 Кор. 13:1) - писав апостол
Павло. Слова ненависти можуть бути вельми гучними, можуть поширюватися
мільйонними накладами й збирати мільйони переглядів – але вони неминуче
згаснуть. Так, як поволі згасає звук найпотужнішого дзвону або
тарілок-кимвалів. Слова ж євангельської любови до ближнього завжди лишатимуться
найпереконливішою ознакою ідентичности Церкви.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span class="content"><span lang="UK">Яких тільки образливих
характеристик не добирав Іван Вишенський для своїх опонентів! Якими тільки
чорними барвами не змальовував творців Берестейської унії! Адже був він людиною
непересічного таланту. Але спроби реально увійти в українську дійсність
закінчилися для нього самого нищівною поразкою. Тож монах з Вишні, розчарувавшись
у своїх недавніх однодумцях із Львівського братства, назавжди подався на Афон. </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span class="content"><span lang="UK">Його соратники рівно 400
років тому, восени 1620 р., спробували утворити паралельну до унійної Київської
митрополії структуру – і тим підготували ґрунт для ідеологічного, а потім і адміністративного
підпорядкування їхньої країни Московському царству. Православна ідея Івана
Вишенського виродилася в державну доктрину Російської імперії, що стала
найнебезпечнішою перманентною загрозою самому існуванню української нації. А в
середовищі унійної Церкви, попри дискримінацію й відвертий терор (у тому числі
й з боку православних козаків), традиція історичної Київської митрополії
зберігалася, жила українська мова, трималася свідомість етноконфесійної
ідентичности. І коли б не вона, не унійна Церква з її освіченим клиром і
героїчною паствою, то невідомо, як би склалася доля України в ХХ ст. </span></span></p>
архиєпископ Ігор Ісіченкоhttp://www.blogger.com/profile/00643780294673389984noreply@blogger.com0