Довідавшись, що в
християнській громаді Коринта, утвореній завдяки його проповіді, почалися
конфлікти між прихильниками різних угруповань, апостол Павло дав вірній його
навчанню частині громади взірець відповіді на несправедливі звинувачення: «Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як
нас переслідують, ми терпимо; як лають, ми молимось» (1 Кор. 4:12-13).
Мужній крок
Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви до
реального, а не декларативного поєднання спадкоємців Володимирового хрещення здійняв
у середовищі православних фундаменталістів хвилю критики й несправедливих
звинувачень. В устах опонентів поєднання УАПЦ й УГКЦ ожила риторика часів Івана
Вишенського й Касіяна Саковича. Це провокує учасників об’єднавчого процесу до
адекватної відповіді.
Але, включаючись
у дискусію, замість творення єдности ми поглиблюватимемо цивілізаційний розрив,
що формувався з XVII ст.
внаслідок взаємного віддалення з’єднаної та не з’єднаної з Римом частин історичної
Київської митрополії. Можна було б наводити безліч критичних оцінок стану ворожих одна одній православних конфесій, можна було б виявляти й оприлюднювати глибинні
мотиви дій тих, хто відійшов від Харківсько-Полтавської єпархії, - і таким
чином закріплювати своїми словами протистояння. Як же тоді з нашою вірою у
всепереможну силу єдности Пресвятої Тройці, здатну поріднити християн в одному
містичному тілі, – «щоб були всі одно»
(Ін. 17:21)?
Відтак же помовчімо. Не
тому, що нам бракує відповіді на брутальні закиди недоброзичливців, зовсім ні! А через
те, що ми будуємо єдність і для них, відповідаючи на заклик Отця, Котрий
обдаровує нас Духом єдности не для розбрату і протистоянь, а для творення
Царства Небесного на землі, що ним і покликана бути Церква. Помовчімо і
помолімось, як і вчить нас першоверховний апостол. Помолімось за тих, що нас
лають і лихословлять. Пам’ятаючи: «Блаженні
ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке
слово лихе ради Мене» (Мт. 5:11).