Колись, у дитинстві, мені
сподобалася брошура з батькової бібліотеки – «Организация и управление: опыт США» (1965). Її написав
Валерій Терещенко, один із перших в СССР спеціялістів із менеджменту. Цікава
особистість: він народився 1901 р. на Кубані, еміґрував після розгрому «білої
армії», здобув освіту в Чехословаччині й США, потім 30 років працював у американській
економіці, а 1960 р. повернувся в СССР. До речі, помер він уже в незалежній
Україні 1994 р.
У цій брошурі серед
іншого наводився епізод, що мав свідчити про невправне наслідування
американської організації праці в поштовій службі Індії. Там за взірцем США
повісили поряд різні поштові скриньки для листів по Індії та в зарубіжні країни,
для звичайних та авіа листів, аби менше було мороки з їхнім сортуванням. Але
іноземці помітили, як уранці босий індус відкриває всі ці скриньки й зсипає
разом листи з них, аби потім заново сортувати в поштовому відділенні.
Харківський
національний університет імені В.Н. Каразіна, який входить у перші числа
загальнонаціональних рейтинґів за рівнем наукового розвитку, вирішив видати
антологію творів письменників, пов’язаних із університетом. Викладачі повинні
підготувати біографічні довідки, знайти репрезентативні твори й подати їх
упорядникам.
І ось
виявляється, що потім документи, подані в електронному вигляді, роздруковують,
передають технічним працівникам і ті заново набирають тексти на комп’ютері зі
своїми помилками. А вже тоді тексти повертають викладачам, які мусять перевіряти їх та виявляти чужі помилки.
Наукова
організація праці! Ну чисто як у босого індуса півстоліття тому...
Немає коментарів:
Дописати коментар