вівторок, 19 серпня 2014 р.

Сьома зупинка духовної прощі – Святогірський Успенський монастир над Сіверським Дінцем

20 серпня 2014 р.
Перший тиждень духовної прощі ми завершуємо на півдні Слобожанщини, в головній православній святині Східної України – Святогірському Успенському монастирі. 

Його леґендарний початок пов’язують, як і для Почаївського монастиря, з ченцями Києво-Печерської лаври. Тікаючи з розгромленого ординцями Києва 1240 р., вони нібито оселилися на диких і надзвичайно мальовничих крейдяних високих берегах Сіверського Дінця. Там на відлюдді вони перебували в пості й молитві, передаючи естафету наступникам.

Хоча існують інші легенди, які називають зачинателями монашого життя на Святих Горах грецьких ченців з Криму або з Афону.

Перша письмова згадка про монастир датується 1526 роком і належить австрійському послові Сигизмунду Герберштейну. 1624 р. московський цар, що претендував на володіння тереном колишнього Дикого Поля, видав ченцям грамоту на володіння землею.

Від найдавніших часів збереглися печери, в яких монахи жили й відправляли богослужіння. У крейдяній породі були прорубані коридори, що з’єднували келії з підземними церквами. Довкола ріс густий дубовий ліс. У XVII-XVIIІ ст. споруджуються надземні храми. Коштом ізюмського полковника Федора Шидловського зводиться в стилі українського бароко Успенський собор.

Монастиреві, розташованому поблизу Ізюмського шляху, довелося пережити і татарські напади, і грабунки донських козаків.

Збереглися імена настоятелів Святогірського монастиря: архимандрита Іоїля, засновника Курязького монастиря під Харковом, якому довелося пережити татарський полон, архимандрита Тадея з Волині, колишнього викладача Чернігівського колегіуму. Серед ченців загалом було чимало освічених людей, в тому числі й тих, котрі працювали раніше в Харківському колегіумі. Бував у монастирі Григорій Сковорода.

Під час масового закриття монастирів царицею Катериною ІІ було ліквідовано й Святогірський монастир. Його дозволили відновити лише через 57 років, і в ХІХ ст. монастир переживав свій розквіт. Він стає улюбленим місцем прощ для українців Слобожанщини. Мальовничий опис монастиря залишив Василь Немирович-Данченко. 
Однак у ХХ ст. служіння чернечої громади було брутально перерване. 1918 р. большевики закрили монастир, і богослужіння в ньому поновилися лише після падіння Совєтського Союзу.

27 вересня 1991 р. Харківське крайове братство апостола Андрія Первозваного Української Автокефальної Православної Церкви організувало тут перше богослужіння. Невдовзі місцева влада передала монастирський комплекс Російській Православній Церкві, яка організувала в ньому Святогірську Успенську лавру. Під час російської військової інтервенції 2014 р. Святогірський монастир стає прихистком для вимушених переселенців.

Заступнице християн усердная, Молитвенице до Творця надiйная, не погордуй молитвами грiшникiв, але поспiшися, як благая, на помiч нам, що з вiрою взиваємо до Тебе: поспiшися на молитву i скоро прийди на благан-ня, бо Ти заступаєшся завжди за тих, що почитають Тебе, Богородице.

Немає коментарів:

Дописати коментар