пʼятниця, 14 березня 2014 р.

Віра Тараса Шевченка

Шевченкову віру важко зрозуміти тому, хто не пройшов своєї Голгофи. Вона вельми далека від сентиментальних зітхань, які чомусь почали були асоціюватися з християнською творчістю. Часом слово Кобзаря стає суголосним воланню праведного Йова: «Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?» (Йов 3:11). Але ж і в самого Спасителя вирвалися на хресті гіркі слова: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» (Мт. 27:46)...

Як різниться ця віра від ситої святенницької риторики адептів «православ’я, самодержавства й народності»! І якою ненависною була імперська риторика для Шевченка! Він безпомилково розрізняв щире сповідання євангельської правди - і пропагандистські апелювання до просвітницької місії Російської імперії. А критерій цього розрізнення Шевченко виніс в епіграф свого найбільш концептуального твору – послання «І мертвим, і живим...»: «Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своєго ненавидитъ, ложь єсть» (1 Ін. 4:20).

Такий критерій чудово ілюструється подіями останніх тижнів на сході України. У той час, як патріотичні акції зазвичай проходять біля пам’ятників Шевченкові, прихильники «русского мира» збираються під збереженими монументами Леніна, оточуючи їх не стільки червоними прапорами, скільки білогвардійською та власівською символікою та навіть церковними хоругвами й іконами. Однак з-за хоругов та ікон прозирають осклілі очі, лунають нецензурна лайка й брутальні образи на адресу опонентів.

Ненависть і насильство несумісні з християнською вірою! Шевченко твердо знав це і непохитно вірив –
Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде Син, і буде Мати,
І будуть люде на землі.
 («І Архімед, і Галілей»).
Сила оздоровчої присутності Кобзаря в складній ситуації сучасної України уприявнюється в сяйві очей і відкритості молодих облич, що оточують його пам’ятники, в будівничій енергії  «роботящих умів», які риториці ненависти протиставляють творчу солідарність і «любов меж людьми» («Тим неситим очам...»). І вже не на адресу кавказьких горців, а на їхню адресу лунають слова:
Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

(«Кавказ»)

1 коментар:

  1. Це наш "римський" памятник.А під ним рідкісні рядки "Неофітів"

    ВідповістиВидалити