понеділок, 24 лютого 2014 р.

Ми прокинулися в тій самій Україні

Протягом останніх днів раз у раз доводилося чути й читати: «Ми прокинулися в іншій країні», «Я повернувся до іншої країни». Та наївна віра в раптові чарівні зміни стрімко минає разом із повідомленнями про перші кадрові призначення Верховної Ради, про повернення зниклих чиновників, про антиукраїнські демонстрації на Півдні. А майстри політичної кон’юнктури стрімко опанують риторику Майдану.

Ні, ми прокинулися в тій самій Україні, якою вона стала протягом останніх десятиріч. Бо вона не зміниться без особистої участи кожного з нас, українців. Без нашої готовности до змін.

Події на київському Майдані здатні змінити Україну в разі їхнього переростання в загальнонаціональну революцію гідности. Адже в нас ще лишився ворог, небезпечніший, підступніший за януковичів і захарченків – наше амбітне, непослідовне й лякливе «Я».

Нам належить ще вчитися захищати власну гідність і шанувати чужу. Належить вчитися розглядати кожного чиновника не як безлике «начальство», а як нашого найманого працівника, зобов’язаного сумлінно відпрацьовувати одержану з наших податків платню. Ми ще маємо звільнитися від остраху самостійно приймати рішення й очікування вказівки згори.

Годі чекати на панування закону, якщо ти сам нехтуєш ним і намагаєшся його обійти. Наївно сподіватися на крах системи загальної корупції, коли сам даєш і береш хабарі. І коли ти схильний привласнити те, що тобі не належить – хоча б це були лише піратські програми або неліцензовані диски, -  ти стаєш співтворцем шахрайського павутиння, з якого потім важко звільнитися. Закликаючи ж «творити єдину Помісну Церкву» силами адміністративно-командної системи, ти підживлюєш той самий ненависний бюрократичний механізм, який невтомно продукує все нових януковичів.


Коли нині говорять про «європейський вибір», мають на увазі структурні зміни в суспільстві, здатні звільнити його з цивілізаційного провалля. Чи зможемо ми нині реалізувати історичний шанс? Так, якщо згадаємо Христове застереження: «Без Мене нічого чинити не можете ви» (Ін. 15:5). Творити власне майбутнє з Христом – означає керуватися кожному з нас у повсякденному житті настановами Євангелія, повсякчас радитися зі Спасителем у молитві, захищатися Його мудрістю від поневолення гріхом. Захищати свою свободу, свою людську гідність, очистивши душі свої послухом правді ( 1 Пет. 1:22).

1 коментар:

  1. Колись я думав , що те що я думаю то це моє , особисте мислення. Але в останніх місяцях побачив ,що подібно до мене думають і інші . А головне -деякі утопічні але чисті бажання однодумців, чи то згуртованих чи то випадкових, збуваються. З великим переживанням дивлюсь на мій народ , чи встигне вчасно розрізнити добро і зло , чи зуміє без перестанку виявляти те зло і викидати, знищувати його у своìй владі та у собі самому. Але погана пересторога із Старого Завіту нагадує завжди мені про те ,що як тільки вибраний народ ,навернувшись, отримував перемогу над ворогом і достойне життя то гордів, забував про заповіді і Творець відвертав лице Своє ві невірного народу ...Молімось...

    ВідповістиВидалити