пʼятниця, 7 травня 2021 р.

Тавро Звіра

 

Протягом останніх десятиріч кілька разів довколацерковна публіка переживала сплеск скандалів довкола уявного «знаку Звіра». То йшлося про ІНН (індивідуальний ідентифікаційний номер), то про штрих-код, то про мікрочіп, який нібито вживлятимуть під шкіру… Нові інформаційні технології та пов’язані з ними засоби ідентифікації супроводжувалися викривальним галасом: «Ось, - мовляв, - оцифрують вас, і станете слугами Антихриста!»

В книзі Одкровення справді говориться про «знак імені звіра» (Одкр. 13:17). Але це знак відданости, який приймається добровільно, свідомо, а не ставиться силоміць чи ж потай, підступом. Саме тим, хто волітиме прийняти його, і обіцяє третій ангел неминучу кару: «Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку,  то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву, і буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем» (Одкр. 14:9-10). А перед тим другий ангел тріумфально виголошує: «Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти!» (Одкр. 14:8).

Знак відданости Звірові – це тавро служіння знищеному Вавилонові… Тавро, прийняте з власної доброї волі.

Це спало мені на думку, коли я з соромом і болем побачив на профілях моїх подруг, однокурсниць з української філології Харківського університету, – ще того, колишнього, імені Максима Горького, - аватарки з викличним написом: «Я помню. Я горжусь. 1941-1945».

Сподіваюся, що дівчата… та вже швидше бабусі… не підуть 9 травня з червоними прапорами та портретами Георгія Жукова під проводом «довіку колишніх» політиків до старих совєтських монументів. Але вони сьогодні були в школах, говорили з дітьми, проводили уроки. Що ж вони розповідали про Другу світову війну? Про нашу українську долю в цій війні? Мабуть, про «день победы» та ще «бессмертный полк»…

«День победы» - це не просто політтехнологія «русского мира». Це – культ. Культ небезпечний, тоталітарний. Він формує з усіх поза своєю сферою образ ворога. Він не визнає сумнівів, дисидентства. Він несумісний із науковими знаннями. Скільки не показуй його адептові фото параду переможців першого етапу Другої світової війни – Вермахту й Червоної армії, - що відбувся в Бресті 22 вересня 1939 р., скільки не демонструй свідчень жорстокости червоноармійців на окупованих територіях (і на наших також!), скільки не пропонуй спогадів очевидців, що спростовують міфи про «подвиг Зої Космодем’янської» чи вигаданих журналістами «героїв-панфіловців» - ти викличеш тільки лють.

Цей культ плекає захоплення війною. Захоплення убивством. Він перетворює на свою ікону зображення найкривавішого диктатора ХХ ст. Він закликає устами одного з найкращих російських поетів:

Так убей же хоть одного!
Так убей же его скорей!
Сколько раз увидишь его,
Столько раз его и убей!

І, звичайно, як кожен культ, він плекає власний міф про свої «Єлисейські поля» чи, якщо хочете, «вирій» - Радянський Союз, апокаліптичний Вавилон, повернення в який обдарує кожного  трудящого щастям, миром, добробутом, а головне - ностальгічно згадуваною молодістю.

Чи ж не виглядає ця релігією анти-християнською? Адже вона послугується альтернативами всім євангельським цінностям. Релігії миру протистоїть культ війни, проповіді прощення – заклик до вбивства, вірі в Бога – поклоніння богоборцеві Сталіну та його кривавим поплічникам на кшталт Георгія Жукова.

То хто може стояти за таким культом? Назовні, ясна річ, – Путін. Путін, який так любить прибирати образ ревного православного, захисника традиційних цінностей. Але хіба не ввижається в його блюзнірському  святенництві хижа, саркастична посмішка Звіра? І хіба не відчувається за лаштунками войовничої російської пропаганди зі знущальним рефреном «можем повторить» присутність невидимого ляльковода, відвічного ненависника Творця і Його творіння?

Кого мені шкода в цій ситуації – заблуканих у нетрях людиноненависницького культу «великой Победы» дорогих моїх подруг зі студентських часів, які свідомо й добровільно таврують себе «знаком Звіра», не замислюючись над наслідками й не усвідомлюючи, що ж вони насправді чинять собі та своїм довірливим учням…

1 коментар:

  1. Як я повернула свого розлученого чоловіка за допомогою привороту доктора АЛАБА... Мене звати Ізабелла Ітан. Коли я читав свідчення в Інтернеті про те, як доктор АЛАБА, найяскравіший і найсильніший заклинатель, допомагає повернути чоловіка, що розлучається, Кохану. Мені було цікаво, як це може бути правдою, адже багато хто підводив мене в минулому без жодного результату. Я просто відпустив пост і перемістився по форуму. Знову звернувшись до мого повідомлення, якась особа опублікувала й сказав, що перевірений кидає заклинання. Після того, як вона прочитала пошту, це був той самий чоловік, доктор. АЛАБА, про яку вона говорила. Тож у мене немає іншого вибору, як дійсно перевірити, як він працює. Я була повністю спустошена, коли мій коханий чоловік покинув мене. Наче весь мій світ зникав у горі й болі. Я знаю, що це звучить дивно, але з усіх заклинарів, з якими я спілкувався, він єдиний, хто залишив у мене враження, що я такий правдивий і надійний. Більше ніж його слова, він повернув мого чоловіка і здійснив усі мої бажання. Зараз він лояльний, приділяє мені увагу, щонеділі дарує мені квіти, ми часто ходимо в кіно і ресторан. мій чоловік прийшов до мене, вибачився за скоєну несправедливість і пообіцяв, що більше ніколи цього не робитиме. Відтоді все нормалізувалося. Ми з сім’єю знову живемо щасливо разом. Я буду вічно вдячний, що перетворив своє життя з пекла в рай! Я вважаю, що той, хто потребує допомоги, повинен звернутися до нього за допомогою. Нехай Бог і надалі використовує вас, щоб врятувати розрив. У кого є проблеми в шлюбі, проблеми з розлученням, втрачений коханий або якісь проблеми у стосунках, ви можете зв’язатися з ним (dralaba3000@gmail.com). Або WhatsApp/Viber йому за номером +1(425) 477-2744

    ВідповістиВидалити