Помолімося за опонентів

Довідавшись, що в християнській громаді Коринта, утвореній завдяки його проповіді, почалися конфлікти між прихильниками різних угруповань, апостол Павло дав вірній його навчанню частині громади взірець відповіді на несправедливі звинувачення: «Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо; як лають, ми молимось» (1 Кор. 4:12-13).

Мужній крок Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви до реального, а не декларативного поєднання спадкоємців Володимирового хрещення здійняв у середовищі православних фундаменталістів хвилю критики й несправедливих звинувачень. В устах опонентів поєднання УАПЦ й УГКЦ ожила риторика часів Івана Вишенського й Касіяна Саковича. Це провокує учасників об’єднавчого процесу до адекватної відповіді.

Але, включаючись у дискусію, замість творення єдности ми поглиблюватимемо цивілізаційний розрив, що формувався з XVII ст. внаслідок взаємного віддалення з’єднаної та не з’єднаної з Римом частин історичної Київської митрополії. Можна було б наводити безліч критичних оцінок стану ворожих одна одній православних конфесій, можна було б виявляти й оприлюднювати глибинні мотиви дій тих, хто відійшов від Харківсько-Полтавської єпархії, - і таким чином закріплювати своїми словами протистояння. Як же тоді з нашою вірою у всепереможну силу єдности Пресвятої Тройці, здатну поріднити християн в одному містичному тілі, – «щоб були всі одно» (Ін. 17:21)?

Відтак же помовчімо. Не тому, що нам бракує відповіді на брутальні закиди недоброзичливців, зовсім ні! А через те, що ми будуємо єдність і для них, відповідаючи на заклик Отця, Котрий обдаровує нас Духом єдности не для розбрату і протистоянь, а для творення Царства Небесного на землі, що ним і покликана бути Церква. Помовчімо і помолімось, як і вчить нас першоверховний апостол. Помолімось за тих, що нас лають і лихословлять. Пам’ятаючи: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене» (Мт. 5:11).