Друга зупинка духовної прощі – Ченстохова (Польща), Ченстоховська (Белзька) чудотворна ікона Матері Божої

15 серпня 2014 р.

Другий день духовної прощі веде нас на межу історичної Силезії, на Ясну Гору в польське місто Ченстохова. Саме туди силезький князь Владислав ІІ Опольський, намісник короля в Галичині й Волині, переніс 1377 року Белзьку чудотворну ікону Матері Божої.

Середньовічна традиція стверджувала, що цю ікону написав сам апостол Лука на дошці зі столу Святої Родини з Назарету. На слов’янські землі ікону принесли рівноапостольні Кирило й Мефодій, а потім у княжому посагові вона дісталася до Белзу – на той час столиці волинського князівства, а зараз – одного з найменших міст України неподалік від Сокаля на Львівщині.

Під час нападу ординців 1240 р. жителі Белзу винесли ікону на мури замку. Одна з татарських стріл влучила в лик Божої Матері. З рани потекла кров, а на образі лишився слід від стріли. На напасників упала темрява, з переляку вони почали вбивати один одного, а ті, хто залишився живим, утік з міста.

1382 р. Владислав Опольський заснував у Ченстохові монастир паулінів і передав йому чудотворну ікону. Відтоді вона стала найшанованішою в Польщі реліквією. Про незліченні чуда від молитов перед цією іконою нагадують вота – символічні знаки подяки, принесені Богородиці, якими завішані стіни в каплиці чудотворного образу. Шанування Ченстоховської ікони Божої Матері набуло в Польщі рис національного культу.

З-під мурів Ченстоховської святині почалося визволення Польщі від шведської окупації наприкінці 1655 р. І на знак визнання вирішальної ролі Матері Божої в захисті Речі Посполитої король Ян Казимир 1656 р. урочисто проголосив Богородицю Царицею Польщі.

Саме сьогодні, 15 серпня, коли західні християни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці за новим календарем, у Ченстохові збираються кількасоттисячні прощі. Групи прочан ідуть пішки з усієї країни, нерідко долаючи сотні кілометрів.

Перенесена на захід, чудотворна ікона з Белзу не залишає своєю опікою й Україну. У ХХ ст. свідченням материнської опіки Богородиці над польським і українським народами стало «чудо над Віслою», коли в серпневі дні 1920 р. об’єднані армії Польщі та Української Народної Республіки зупинили під Варшавою навалу Червоної Армії, яка рвалася залити кров’ю Західну Європу й запровадити там большевицький терор. 1988 р., коли Україна ще перебувала під совєтським поневоленням, перед Ченстоховською святинею відбувалися урочистості з нагоди 1000-річчя хрещення Київської Руси.

«Царице моя преблагая, надiє моя, Богородице, притулку сирiт i подорожнiх опiко, засмучених радосте, скривджених покровителько! Знаєш мою бiду, знаєш мiй смуток, допоможи менi немiчному i, як чужинця пригорни. Бiди мої знаєш, розв’яжи їх, Ласкава, бо не маю iншої допомоги крiм тебе, анi iншої заступницi, нi благої розрадницi, крiм Тебе, о Божа Мати, то ж збережи i охорони мене на вiки вiчнi. Амiнь».