понеділок, 7 травня 2018 р.

Харківські лікарні – майданчик боротьби з автокефалією?


В одній із харківських лікарень, добре відомій авторові блогу, жіночка в білому халаті в реєстратурі пропонувала відвідувачам підписати листа … до Константинопольського Патріярха Варфоломея з протестом проти надання гіпотетичній Єдиній Помісній Церкві томосу про автокефалію.

Пригадується, як свого часу один із найбільш глибоких богословів християнського Сходу, святитель Григорій Ніський, котрий жив між 335 і 394 рр., писав із гіркою іронією: «Скрізь повно таких людей, які мудрують про незбагненні предмети, - вулиці, ринки, площі, перехрестя; запитаєш, скільки потрібно заплатити оболов, - у відповідь філософствують про народженого і ненародженого; хочеш дізнатися про ціну хліба, - відповідають: Отець більше за Сина; поцікавишся, чи готова лазня, - кажуть: Син походить із нічого».

Виходить, у нас дискусії про церковний устрій вихлюпуються у все ширший суспільний простір. Майже як у Візантії, котру у відповідальні моменти її історії паралізували все нові суперечки – то про одноістотність Сина Отцю, то про Богоматеринство Пресвятої Богородиці, то про шанування ікон. Справді фундаментальні богословські теми профанувалися переведенням на рівень побутових сварок і підживлювали процеси руйнування вселенської єдности Церкви та цілісности держави. 

Можна, звичайно, звернутися до керівництва лікарні й запитати: а чому медичний працівник у робочий час займається суспільно-церковною працею? Немає сумніву, що жіночка в такому випадку буде покарана. Але тоді ця пані могла б запитати, чим вона гірша за депутатів Верховної Ради або інших високопосадовців, котрі у свій робочий час займаються реформуванням відокремленої від держави Церкви замість прийняття очікуваних законів? Зрештою, не сама ж ця жіночка друкувала бланки листів і складала їхній текст. А скільки таких емоційних полемістів включається нині в суспільну дискусію, яка переводить потрібний церковний проєкт у вимір політичного протистояння! 

Президентська ініціятива про надання Українській Церкві томосу про автокефалію мотивувалася прагненням зміцнити єдність політичної нації, долаючи міжконфесійні суперечки. Але чомусь мені пригадуються у зв’язку з цим класичний афоризм призабутого російського політика: «Хотели как лучше, а получилось как всегда»…