Свіже око

 

Нещодавно я випадково натрапив у соціяльній мережі на розпачливу скаргу одного з користувачів. Напевне, це була реакція на зауваження друзів. Автор обурюється: «Про Зеленського не пиши, про календар не пиши, про мовний скандал у дитсадку не пиши... То що ж, тільки ставити фото котиків і собачок?!»

Напевне, цей користувач належить до значно молодшого покоління, ніж я. І схоже на те, що він не пам’ятає часів, коли весь медійний простір в СРСР визначався рішеннями останнього з’їзду КПРС або пленуму її центрального комітету. Навіть не треба було особливої команди згори: пронирливі редактори відразу хапалися студіювати матеріяли партійного форуму, вчитувалися в промови генерального секретаря й хапалися то за «продовольчу програму», то за досвід цілинного землеробства («безвідвальна обробка ґрунту»), то за подвиги політрука Брежнєва на Малій Землі.

Стара партія, на щастя, зникла, нові ж, попри всі їхні потуги, ще досі не мають істотного впливу на інформаційні мережі. Та от що дивно: психологічна залежність масової свідомости від інформаційних кампаній збереглася. І пересічний користувач соціяльних мереж натхненно долучається до чергової кампанії, не усвідомлюючи, що стає об’єктом чиїхось маніпуляцій. Складається враження, ніби значна частина користувачів тільки й чекає на сигнал невидимого диригента, аби підхопити його й поширити в простір. Причому без жодного власного зацікавлення – ані духовного, ні матеріяльного.

А суспільний прогрес визначається людьми, здатними до нетривіяльного мислення. Як, до речі, й перемога у війні. Громадянське суспільство потребує злагоджених дій особистостей, наділених талантом індивідуального пошуку й незалежної оцінки довколишнього світу. Сенсові ж нашій боротьбі з деспотичним агресором надає саме перспектива суспільної трансформації переможної України в потужну, по-справжньому незалежну демократичну державу. Вільну країну вільних людей. Участь у цій боротьбі кожного з українців передбачає оволодіння культурою незалежного вибору. Здатністю зрозуміти механізми формування кон’юнктури, непомітно нав’язуваної ззовні. Мистецтвом свіжого, оригінального погляду на світ.