«Крілики»

 

Один мій галицький колеґа в незабутні часи УАПЦ якось, обмовившись, назвав підпорядкованих йому священиків «кріликами». Напевне, він хотів сказати «клірики», тобто члени священичого кліру, духовні особи. Але вийшло дуже влучно, і ми в Патріярхії підхопили це словечко. Бо ж надто схожими на симпатичних метушливих звірків здавалися деякі особи духовного сану – галасливі, неорганізовані, нездатні мислити ширшими категоріями, ніж щоденні потреби, схильні легко піддаватися чужому впливові, сліпо вірити чуткам і неспроможні себе захистити.

Я раптом згадав це слово, спостерігаючи за поведінкою іншої категорії моїх колег – тепер уже за викладацьким фахом. Вища школа України нещадно руйнується, керівні позиції в ній займають особи сумнівної репутації (чого вартий недавній скандал із радницею заступника міністра освіти і науки!), знищуються під виглядом об’єднання респектабельні навчальні заклади, повсюди йде безжальне скорочення штатів, внаслідок якого змушені залишати викладання найбільш талановиті вчені, а освітній процес на очах деградує – і жодного опору! Ані сліду протестних акцій, судових позовів, не чути й публічних голосів протесту. Ну чим не «крілики»…